У селі Ображіївка Шосткинського району є дві пам’ятки, які абсолютно різні за темою, формою, змістом, та й взагалі, знаходяться у різних площинах вимірювання.
І якщо із старовинною Михайлівською церквою все зрозуміло, то літак МіГ-21, що з постаменту стрімко злітає у небо – для невеликого села досить незвична картина, але зрозуміла, якщо знати в честь кого літак встановили.
Справа у тому, що в Ображіївці народився і ріс до вступу до Шосткинського хіміко-технологічного технікуму повітряний ас, маршал авіації, тричі Герой Радянського Союзу, Іван Микитович Кожедуб (1920-1981).
Так, у радянські часи були й такі, але небагато. Окрім Кожедуба, ще двоє були “тричі” – Покришкін та Будьоний, ну і ще двоє ставали по чотири рази – Жуков та “гарячо любімий таварисч” Брєжнєв.
Іван Кожедуб вважається рекордсменом за кількістю виграних повітряних битв та збитих літаків противника, не лише у червоній/радянській армії, а й взагалі у військах союзників – 64 рази. Його літаки не разу не були збиті ворогом. Хоча, правду сказати, йому все ж таки далеко до аса Люфтваффе Еріха Альфреда Гартманна, у якого 352 збитих літака в ході Другої світової.
Треба сказати й про тей факт, що Кожедуб у 1945 році в небі над Берліном збив і два американських літаки, але пишуть, що союзники самі спровокували льотчика на хід у відповідь, прийнявши його за “фріца”, та почавши обстрілювати. Звісно, ці літаки у загальному результаті не враховувались.
Незрозуміло лише, чому встановили саме МіГ-21, який вперше злетів у 1955 році, а в серійному виробництві був з 1959 по 1985 роки, а Кожедуб всю війну літав та воював на Ла: Ла-5, Ла-5ФН та Ла-7.
Церква Святого Михайла в селі Ображіївці є унікальною пам’яткою архітектури. Справа в тому, що в дизайні архітектури цього храму майстерно пов’язано народне зодчество і світовий професіоналізм.
Щодо церкви Святого Михайла, то вона була зведена в 1835 році (за іншими даними в 1839 році), на місці дерев’яної попередниці, що існувала з 1781 року.
Причому почали її будувати дещо раніше, у 1830-му, але призупинили, оскільки в селі почалась епідемія холери. Невдовзі мурована баня чомусь зруйнувалась (до речі, храм будували з місцевої цегли), тому в середині 19 ст. церкву увінчали дерев’яним восьмериком, і лише в 1896-1897 роках за ініціативи священика Базилевича та за проектом губернського архітектора Миколи Маркелова звели мурований восьмерик.
Дзвіниця з’явилась майже в ті ж роки, що і храм. Приваблює око орнаментована церковна огорожа навколо подвір’я, з триарковою брамою, зведені на початку 20 ст.
Церкві пощастило, в радянські часи їй вдалось встояти, її не розібрали. А ось іконостас було втрачено.
Досить суперечливі почуття… Все пояснюється реконструкцією дзвіниці, оскільки вже більше схожа вона на “гігантське LEGO”. Ще донедавна в описі дзвіниці було присутнє, що другий ярус має з кожної грані КРУГЛІ вікна, а третій ярус – великі АРКОВІ прорізи дзвонів. Ну і де ???
Текст та фото Ігоря Дорожка, Олега Години та Максима Назаренка.
