початок тут:
Суми, ч.1: “Сумин город”
Суми, ч.2: Покровська площа і Перекоп
Історична частина Сум, що має назву “Новоє мєсто”, відгороджена від центру міста річкою Сумкою. Туристи сюди доходять рідко, проте, як на мене, це – найцікавіша і найзагадковіша частина Сум. Незважаючи на свою назву, це один з найстаріших районів міста, який почав забудовуватися ще наприкінці XVII ст. Козаки Сумського слобідського козацького полку, які проживали тут, сформували окрему Новомістенську сотню. Після ліквідаціїполку мешканцями “Нового мєста” переважно були нащадки козаків компанійців і підпомочників — військові обивателі. Сам район нагадував здебільшого сільське поселення: він забудовувався хатами-мазанками,вкритими соломою, в оточенні садів та городів.
Свій вигляд “Новоє мєсто” змінило у другій половині ХІХ ст., що було пов’язано з заснуванням на його околиці Павлівського рафінадного заводу, купівлею заможними городянами в колишніх мешканців ділянок під забудову розкішних приватних будинків, будівництвом середніх навчальних закладів, медичних установ, культових споруд тощо. І досі район “Нового мєста”, не дивлячись на все більш відчутне архітектурне звучання сучасності, зберігає старовинну атмосферу повільного життя повітового міста кінця ХІХ – початку ХХ ст., свідком добробуту і респектабельності його мешканців.
Головною вулицею “Нового мєста” є Троїцька, уздовж якої розташовані всі багаточисленні пам’ятки цієї історичної частини. Відзазу за мостом через Сумку знаходиться комплекс будинків колишньої ре иденції та контори фірми “І. Харитоненко з сином”, зведених наприкінці ХІХ ст. з добудовами початку ХХ ст. в класичному стилі (Троїцька, 4).
Багатством архітектурних рішень вирізняється колишня садиба Харитоненків з бароковими і неоренесансними елементами (1890–1891 роки). Сьогодні садиба активно відновлюється:
Поруч розташований службовий корпус (1880–1910 роки):
На розі вулиць Троїцької та Псільської розташувався католицький костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, освячений у 1911 р. (Троїцька, 6). У 1890-ті Павло Харитоненко подарував ділянку землі німцям та іншим іноземцям, які відбудовували Суми в кінці XIX — поч. ХХ ст. і сповідували католицьку віру, для того щоб ті збудували католицький костел. Надалі він здійснював фінансову допомогу у будівництві цього храму. Цікаво те, що сам Павло Іванович був православним, але дотримувався віротерпимості. 1900-го року від земства було отримано дозвіл на спорудження костелу. У 1901 році почалося будівництво храму, проте через фінансові труднощі його було добудовано лише через десять років. Консекрував костел Могилевський вікарний єпископ Ян Ципляк, після цього храм отримав офіційний статус каплиці-філії Харківського собору Успіння Пресвятої Діви Марії.
Костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії являє собою невеликий храм у готичному стилі, збудований з червоної цегли. Дах будівлі високий, повернутий торцем до вулиці. На бокових фасадах розташовані пілястри та стрільчасті вікна. Також над входом (центральним порталом костелу) міститься вікно-роза. Сам портал має цікаве архітектурне рішення і дуже схожий на портали середньовічних костьолів. На високому фронтоні розташована стрільчаста арка, на якій зправа та зліва містяться по одній невеликій башті.
За радянської влади костел був закритий. Під час німецько-радянської війни, коли місто захопили німці, храм на деякий час був відкритий, адже більшість військовослужбовців були католиками. Після того як до міста повернулися сталіністи, костел був знову закритий. З 1945 по 1953 роки будівлю використовували як обласний краєзнавчий музей, потім колишній костел став спортивним залом Сумського педінституту. У 1972 році храм був спортивним залом школи №8. У травні 1994 костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії був повернений вірянам. 1998 храм консекрував єпископ Я. Пурвінський. У 2000-их роках у костьолі проводяться служби українською та англійською мовами, також при храмі діє католицький виставковий центр. Доволі активна громада костелу.
Поруч з костелом зберігся будинок ксьондза:
На вулиці Псільській, що йде вбік від костелу, збереглося декілька старих провінційних садиб заможних мешканців.
Садибний будинок Богдановичів (ХІХ ст.), вул. Псільська, 2:
Особняк Кайдановського (1910-ті роки), вул. Псільська, 4:
Будинок Ліщинських (кін. ХІХ ст.), вул. Псільська, 6:
На протилежному від костелу боці вул. Троїцькою розташувалася ціла низка колишніх навчальних закладів. Мабуть, найошатнішою спорудою є будинок колишнього міського чотирикласного училища (поч. ХХ ст.), а нині Сумської облспоживспілки, пофарбований у блакитний та білий кольори і прикрашений пілястрами з корінфським ордером (Троїцька, 1).
За ним знаходиться комплекс Олександрівської чоловічої гімназії (1873 — поч. XX ст.). Заснована у 1870 р. на базі повітового училища як прогімназія, ця школа у дореволюційний час була провідним середнім навчальним закладом міста.
Головний корпус Олександрівської гімназії (Троїцька, 5) відрізняється стриманістю фасадів:
Незвичайним в архітектурному плані є другий корпус гімназії, колишній гімназійний пансіон, побудований у 1882 р. на кошти полковника І. Федоровського (Троїцька, 3). Він схожий на казковий, ніби перенесений із Франції епохи Людовіка Короля-Сонце замок, який вражає витонченим декором стін, ліпними колонками, орнаментом і стрілоподібними баштами і щипцями. Конус даху завершується вигадливим флюгером із датою побудови пансіону.
В подібному неоготичному стилі зведений і одноповерховий флігель гімназії (кін. ХІХ ст.).
Наприкінці 1880-х років на кошти дружини І. Г. Харитоненка Наталії Максимівни для дівчат сиріт був відкритий дитячий притулок Відомства установ імператриці Марії (Троїцька, 20). Тут дівчатка віком від 7 до 17 років отримували релігійно-
моральне виховання, опановували навчальну програму однокласних училищ та оволодівали мистецтвом рукоділля і домашнього господарювання. Пізніше навчальна програма була розширена до гімназійного рівня з початковою педагогічною освітою. Нині тут розташовується один із корпусів Сумського 1-го пологового будинку. Будинок прикрашений об’ємною рустикою кутів та ризаліту, зубчиками карнизу, лучковими перемичками та іншими декоративними елементами.
Перлиною Сум є пам’ятка архітектури національного значення – трьохпрестольний Троїцький собор, який справедливо вважається одним із найкрасивіших храмів України.
У у 1827 році неподалік від сучасного Троїцького собору поміщики Линтварьові звели кам’яну двопрестольну церкву. На початку ХХ століття Павло Харитоненко вирішив розширити преміщення церкви. Проект нового храму Павло Іванович спочатку запрошує створити Олексія Щусева. Однак, врешті-решт, було затверджено інший проект, створений сумським архітетором Карлом Шольцом.
6 травня 1901 року відбулося закладання Троїцького собору. Взагалі будівництво храму продовжувалося до 1915 року, але так і не було завершене, бо забирало досить багато грошей, тому Харитоненки будували церкву з перервами. 26 вересня 1914 року мало відбутися освячення собору, однак воно було перенесене через смерть мецената церкви Павла Харитоненка, а пізніше вже так і не відбулося, бо Російська Імперія сильно зав’язла в Першій світовій війні і владі вже було не до духовних святинь.
У 1976 році почалося реставрування Троїцького храму, яке закінчилося 1988 року. Під час реставрації було встановлено орган, а сама церква представляла з себе музей. У 1996 році більшу частину собору передали парафіянам, але в храмі ще залишався орган, який у 2007–2008 роках перенесли до Сумської філармонії.
Храм — одноярусний, чотиристовпний, квадратний в плані, має чотири каплиці, проте вони мають більше не релігійний, а світський характер. До західної частини храму примикає чотириярусна дзвіниця. Пілястри та портики дзвіниці коринфського ордеру, в деяких елементах оформлення можна прослідкувати стиль бароко. Та й взагалі, архітектура Троїцького собору поєднує елементи різних стилів.
Цікавим фактом є те, що зразком для створення Троїцького храму стали такі відомі пам’ятки архітектури Санкт-Петербурга як Ісаакіївський та Троїцький собори.
По периметру церкви міститься карниз, який зроблено в класичному стилі. Каплиці ж збудовані в бароковому стилі. Майстерно виконані рослинні орнаменти, пілястри, карнизи та картуші.
За собором знаходиться парк, заснований Іваном Асмоловим (1844–1918), сумським підприємцем і меценатом. Його стараннями в місті було створено чудовий куточок рукотворної природи в ландшафтному стилі з рідкісними видами дерев, альпійськими гірками, пейзажними галявинами і виритими ставками з фонтанами. І. Асмолов на території парку побудував архітектурний комплекс, з якого нині збереглися два будинки.
Один із них, т.зв. “блакитний корпус” (будинок фарбують у блакитний колір в унісон до бань Троїцького собору) – палац, збудований в еклектичному стилі (неокласицизм і модерн), був садибою Асмолових (пл. Троїцька, 14). Завдяки своєму пишному декору та складній композиції, що просторово збільшує об’єм споруди, цей будинок нагадує невеликий палац і, одночасно, заміську віллу.
Навпроти північної околиці парку можна побачити архітектурний комплекс дитячої лікарні Св. Зінаїди (нині тут розташовується туберкульозне відділення Сумської міської дитячої клінічної лікарні Св. Зінаїди й управління охорони здоров’я облдержадміністрації; Троїцька, 57).
Він був побудований за заповітом І. Г. Харитоненка, котрий доручав синові заснувати у Сумах дитячий лікувальний заклад на 20 ліжок. У 1896 р. будівельні роботи закінчились. На території України сумська лікарня стала четвертим подібним закладом після відкритих раніше у ХІХ ст. подібних медичних закладів у Львові, Харкові і Києві.
Комплекс лікарні був зведений із використанням елементв англійської готики. Будівлі вирізняються високим рівнем архітектурного рішення, використанням стрілчатих форм, півколон і важких віконних лиштв, стилізацією ризалітів під вежі з кутовими зубчатими башточками.
Бічний корпус:
Господарський флігель:
Інфекційний корпус:
На Троїцькій, а також суміжних з нею вулицях, збереглися ошатні садиби знаних городян. Найпоказовіша з них – особняк Шрейнера, кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Нині тут розміщується ресторан (Троїцька, 15):
Неоренесансний будинок Крінера, 1890–1891 роки, нині – кафе, Троїцька, 33):
Дитяча аптека з характерним ганком у неруському стилі, поч. ХХ ст. (Троїцька, 51):
При підготовці розповіді використано путівник Guidebook “Суми. Запрошуємо до знайомства” (автор – Кудінов Дмитро Валерійович)
Автор – Андрій Бондаренко
