Засноване село у середині XVII століття, а точніше – це 1653 рік. Заселилося, як і вся Слобожанщина, втікачами із-за Дніпра( Харківська єпархіальна відомість за 1865 рік – Сумський історичний музей). Для села характерне те, що одна частина його була вільним козацьким поселенням, а другу ( Велика та Мала Піщана, Прядківка ) населяли кріпаки поміщиці Апраксіної, яка мала маєток у селі Великий Бобрик, що поруч із Верхньою Сироваткою. Селяни працювали в поміщиків Апріксіної, Алфьорової, Преображенської, Ліщинського, Харитоненка, Золотницького, Терещенка, Толстого та місцевих багатіїв.
За переписом 1739 року, у слободі Верхня Сироватка мешкало 1132 душі чоловічої статі, козаки і селяни, обернені Петром І у кріпаків полковника Кішка, які в 1730 роках повстали проти свого феодала й зазнали нещадної кари. Основним заняттям населення було землеробство, скотарство, бджільництво, а пізніше – садівництво. На початку XX століття за участі поміщиків – заводчиків Харитоненка, Терещенка, Золотницького, Ліщинського, Апраксіної за один рік збудовано залізницю «Суми – Бєлгород» (станція Золотницька с.Стінка), будувало її багато мешканців сіл. У 1861 році скасовано кріпосне право. Реформа посилила розвиток капіталізму в Україні. У селі з’являються 2 селітрові, шкіряний та цегельний заводи, збудовано горілчаний завод.
Успенська церква.
Перший храм у селі збудовано в 1660 році. У 1805 році за проектом Олександра Олександровича Паліцина розпочалося спорудження кам’яної церкви в ім’я Успіння Божої Матері, яке тривало до 1812 року. Іконостас в 1841 році поновили живописом і позолотою, існує він і понині.
За даними на 1864 рік у казеній слободі, центрі Верхньосироватської волості Сумського повіту Харківської губернії мешкало 2283 особи (1153 чоловічої статі та 1130 — жіночої), налічувалось 368 дворових господарств, існувала православна церква та станова квартира, відбувався щорічний ярмарок.
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 6679 осіб.
Текст із Вікіпедії. Фото Романа Маленкова.
