Вперше про село Зарічне… Та ні, вже не так.
Нещодавно селу повернули історичну назву, і тепер воно знову Боголюбове. А між Боголюбовим та Зарічним з 1924 по 1957 рік воно було ще й Петрівським. На мою думку, правильно зробили. З цією назвою поселення згадується ще у “Слові о полку Ігоревім”.
Отже.
Перша писемна згадка про місцевість, де нині розташоване село, відноситься до 1185 року, коли Боголюбове згадується у писемній пам’ятці «Слово о полку Ігоревім», де при описі маршруту давньоруської дружини присутня переправа через річку Ворскол біля Боголюбового.
Недалеко від села в серпні 1399 року відбулася історична битва на річці Ворскла між Золотою Ордою і Великим князівством Литовським. Всіми хронологами та істориками ця битва подається як одна з наймасовіших та найкровопролитніших битв середньовіччя. Майже вся русько-литовсько-татарська армія загинула в бою на річці Ворскла.
На полі бою зійшлося як литовсько-руське військо під проводом великого князя Литовського, Руського і Жемайтійського Вітовта Великого так і військо Золотої Орди під проводом еміра Едигея і хана Темір-кутлуга.
При цьому русько-литовське військо зазнало поразки.
У кривавій січі зійшлись близько 100 000 воїнів. За твердженням Никонівського літопису до Києва прибули «п’ятдесят князів з дружини», татари хана Токтамиша, воїни з Польщі, лицарі Тевтонського ордена. Військо мало на озброєнні навіть артилерію, яка щойно з’явилася в Європі.
В свою чергу Золота Орда стягувала війська з Поволжя, Криму та Ногайської орди.
Завдяки тактичним крокам, татарам вдалось перехитрити Вітовта та вдарити в спину. Об’єднане військо відступало аж до Києва, несучи на плечах наздоганяючих їх татар.
Літописець писав, що тоді загинуло сімдесят чотири князі, смерть знайшли в тому числі обидва брати Ольгердовичі, Дмитро Боброк-Волинський, князь Смоленський Гліб Святославович, київський князь Іван Борисович, Краківський великий князь Спитко, молдовський князь Штефан Мушат і два його брати, та багато інших.
Битва відіграла значну роль в подальших долях Великого Князівства Литовського і Золотої Орди зокрема, та всієї Східної Європи взагалі та стала однією з головних причин відновлення Польсько-Литовської унії.
На околиці села з тих часів залишились кургани та могильники, проте далеко не всі поховання пов’язані з цією битвою.
Всього виявлено поселення скіфських часів, 3 городища, 2 поселення та 2 курганні могильника часів Київської Русі. Всі три городища виникли в скіфський час та складали єдиний комплекс фортець, які були укріплені широкими валами та ровом. Загальна площа – понад 16 га.
Ця пам’ятка занесена до Державного реєстру пам’яток України.
Текст та фото Ігоря Дорожка, Максима Назаренка та Олега Години.
