Про Хутір-Михайлівський знає всяк, хто хоч трохи подорожував потягом. Вузлова залізнична Південно-Західної залізниці, кінцева на території України перед російським кордоном, королівство прикордонників та митників.
Зараз звичайно менше, але був час, коли щомісяця митний пост пропускав понад мільйон тонн вантажів, а через митний контроль проходило щомісяця не менше 700 тисяч чоловік. Станція виникла при будівництві лінії Конотоп — Брянськ у 1893 році. До 1895 року мала назву Юрасівка. 1907 році здали в експлуатацію залізничну магістраль Москва—Київ. Вона пролягла через Хутір-Михайлівський, й утворила залізничний вузол. Тепер ще все територія міста Дружба. А ще був тут величний цукровий завод Терещенків.
Але, щоб не плутатись, давайте на машині часу перемістимось у часі (вибачайте за тавтологію) дещо назад.
В минулому цю територію займало три населених пункти: Журавка, Юрасівка та Хутір Михайлівський, причому перші два засновані значно давніше, у другій половині 17 століття. У давнину Журавка належала Андрію Гамалію, батьку соратника Івана Мазепи. Після Полтавської битви Петро І передав ці села Головіну, а його нащадки продали їх Кочубеям.
У 30-і роки 19 ст. навколишні землі купує мільйонер Нікола Артемійович Терещенко, який у 1855 році побудував тут цукровий завод. А для робітників він засновує робітниче селище, яке називає в честь свого онука Михайлівкою, що пізніше трансормувалось в Хутір-Михайлівський. Окрім цукроварні, тут працювала гуральня.
Початково на цукроварні, що була вогневою, працювали кріпаки. У 1861 році, після скасування кріпосного права, цукроварню перебудували на парову й поряд з цукром-піском почали виробляти рафінад (за рік близько 200 тис. пудів). В кінці 60-х років до Хутора-Михайлівського проклали вузькоколійну гілку, а з часом Хутір-Михайлівський став залізничною станцією. В цей час на цукроварні працювало більше 500 працівників.
1905 року працівники цукрового заводу та місцеві селяни в загальній кількості 3000 (!) чоловік розгромили цукровий завод і економію Терещенка. Цей виступ був придушений загоном кінноти на чолі з чернігівським губернатором і начальником жандармського управління, арештовано та засуджено було 168 осіб. Роботу заводу відновили через рік, а перед початком Першої світової війни на ньому працювало вже 1960 робітників. Протягом 1917-1919 років поселення кілька разів переходило з рук в руки армії більшовиків, УНР та австро-німецької.
Військові дії не могли не позначитись на заводі, він відновив свою діяльність лише 1923 році, а до 1926 року на ньому вже було біля 3000 працівників.
У ході німецько-радянської війни, незважаючи на безперервне бомбардування, залізничний вузол і цукровий завод продовжували працювати, проте 1943 року відступаючі німецькі війська повністю зруйнували цукровий завод. Відновили його через чотири роки.
В кінці 1962 року, як зазначали на початку розповіді, Хутір-Михайлівський, Журавку та Юрасовку об’єднали, створивши місто Дружба. Якщо зважати на загальноприйняте поняття дружби, то назва непогана, проте при наданні такої назви місту закладалось дружба між трьома республіками, тому на сьогодні воно й не зовсім відповідає реаліям. Завод став називатись Дружбинський цукрорафінадний завод, його основною продукцією стає цукор-рафінад.
Ще на межі двох тисячолліть потужність заводу складала 700 тон рафінаду на добу, але невдовзі, як і всі цукрозаводи Сумщини, стає нерентабельним, ліквідований і до кінця 2006 року розібраний на металобрухт.
Оскільки основними підприємствами, що давали робочі місця, були цукрозавод, закриття останнього не могло відобразитись на кількості населення міста, яке зменшилось майже вдвічі в порівнянні з кращими часами.
Текст та фото Ігоря Дорожка, Олега Години та Максима Назаренка.
