Я все дитинство захоплювався французькими мушкетерами. І лише зараз дізнався, що самі мушкетери захоплювались українськими козаками. Ееее…(стоп!) не поспішайте перегортати, я не зійшов з розуму і це не жарт, ні 🙂
Це історичний факт, який мені вдалося відкрити. Шок! сенсація! чи як там прийнято писати у таких випадках?) Тож вмощуйтесь зручніше, ця пригода буде цікавіше, ніж у О.Дюма.
Отже, що мені вдалося відшукати за чотири місяці роботи у французьких архівах. Ще коли мушкетери короля Франції в 1622 році лише починали створюватись, слава про козаків вже лунала по всій Європі: вони ходили походами на болгарську Варну, турецький Константинополь (і низку інших їх міст), чеську Прагу (фактично вирішивши на довгі роки незавидну долю чехів), Московію брали і навіть під Віднем вже побували (там такий список, що йому буде окрема моя велика стаття присвячена, де буде чимало нових маловідомих фактів)…
Але щоб це не звучало пафосно, ми не будемо про всю Європу, а зосередимось лише на французах і тому горизонті знань, якими могли володіти саме мушкетери короля.
І ці факти вкажуть нам, що якби О.Дюма був не таким закоханим у Францію патріотом, то світ міг би більше знати про козаків, ніж про мушкетерів, а ми б зараз перечитували французькою “Козаки, 20 років потому” 🙂 Справа в тому, що вже в 1605 році у Франції починають виходити інформаційні сторінки “Mercure français” (передвісник регулярних друкованих газет), які вже тоді знайомлять простих французів з ситуацією в світі, а особливо в театрах бойових дій, де без козаків майже не обходилось. Це був перший дзвіночок, який не міг бути незнайомий тим, хто займався військовою службою при королі Франції (майбутнім мушкетерам).
А вже в 1631 році на регулярній основі починає виходити одна з перших (якщо зважати на наші сьогоднішні стандарти, то перша) газета Європи, яка сформує моду назви такого роду видань – “Gazette”. Про неї буде у мене окремий великий пост, із цитатами про козаків, описами цікавих історій з життя наших керівників та інших описів, які самі можуть служити непоганою “Історією України”.
Так от, у цій “Gazette” вже буквально в першому ж номері повідомляється про те, що козаки знову розбили турецьке місто Mizenе, а тому турки “відправляють ціле своє Посольство до Польщі, щоб вимагати миру та відкликання козаків, які руйнують їх задуми”.
Там і дуже багато інших згадок про численні їх подвиги, але особливо сильно мене вразило повідомлення, яким впевнений зачитувався кожен мушкетер короля, в випуску газети №7 (повідомлення за 4 січня 1636 року), таке собі буденне, наче звичне для українських козаків, а насправді ви тільки погляньте на нього:
“5000 козаків, які виїхали з Польщі у вересні минулого року, перетнули Сілезію, Богемію, Нижню Баварію, Франконію та Ветеравію, провели довгий час навколо Нюрнберга, де вимагали два мільйони фунтів у всіх цих країн. Потім, нарешті, перетнули Рейн у Вормесі, перетнули нижній Пфальц і Мозель у Трірі, і тепер прибувають до Люксембурга…”
Це вся Європа! Це 2500 км! Це унікальні країни і міста, побачити які – то вже та собі пригода на все життя. А тут люди ходять цілим військом, як у себе вдома, та ще і бойові задачі вирішують! Як мандрівник сучасний, я навіть взяв і карту цього походу накидав (нижче на фото). Мене це вражає! А ви уявіть, як ставало дибки волосся у капітан-лейтенант королівських мушкетерів Тревіля, коли на ранковому плацу він зачитував мушкетерам цю газету в 1636 році!
А він зачитував, бо видання це було офіційне, від короля, а тому обов’язково було на столі Тревіля.
Ви хоч щось подібне колись читали про мушкетерів? Отож бо і воно! ) Та кожен мушкетер після такого мріяв стати козаком 🙂
І тут лише частина жарту, бо всі ці повідомлення з газет, описані події та названі прізвища реальні. Ви знали про це?
Пізніше напишу більше про ці газети, а також нідерландські “Куранти” (з 1618 року виходять), які також немало писали про наших. Тому, чого вже було дивуватись, коли я знайшов у французьких архівах рукопис кінця 1640-х-початку 1650-х років, який так і називається “Discours des cosaques” (описані досить детально всі найважливіші події історії України (і назва країни там саме Vkraine!) на той момент). Він належав (повністю чи частково? – питання) дуже цікавій особистості, Claude de Mesmes comte d’Avaux (помер в 1650-му році), французькому дипломату, який відзначився тим, що був дотичним до найважливіших мирних переговорів і аж трьох договорів: Штумсдорфського договору, Гамбургського договору, Вестфалійського миру.
Моє власне розслідування каже про те, що цей рукописний текст багато разів переписувався (я знайшов три його різні екземпляри в архіві, написані різними людьми), а тому все те, що дійшло до нас, вже правилось кимось (є припущення, що П.Шевальє, якому згодом припишуть цей документ, бо за ним вийде тотожний матеріал книги).
Що ми знаємо про це? Та нічого. А мушкетери знали!)
Ну і наступним за часом важливим епізодом інформування мушкетерів короля про їх кумирів, українських козаків 🙂, стала величезна книга секретаря французького посла у Польщі, П’єра Шевальє, цілком присвячена українським козакам та взагалі звичаям нашого народу – «Історія війни козаків проти Польщі» (опублікована в 1663 р).
Нижче лист автора до свого шефа-посла (оригінал на фото), долучений згодом до книги, який хочу тут опублікувати, як останній важливий епізод цієї моєї історії про мушкетерів і козаків:
“Панові графу де Брежі, радникові короля, членові його ради, генерал-лейтенантові його військ, колишньому його послові в Польщі, Швеції і в інших державах Півночі та Німеччини .
Пане!
Хмельницькому, який прибув з глибини Русі до Франції, порадили, щоб він – коли захоче бути відомим тут – звернувся до Вас, пане, бо Ви можете засвідчити про доблесть його та його козаків з тим більшою певністю, що Ви були майже очевидцем їхніх доблесних учинків під час Вашого перебування послом у Польщі; Ви бачили тоді на власні очі самі початки козацької війни і пізнали всі її мотиви й таємницю, оскільки Ваші відмінні якості, так само як і характер Вашого почесного становища, здобули Вам велику ласку та особливу довіру покійного короля Владислава. Ви завербували також, пане, чимало отих шукачів пригод для служби в королівській піхоті, яких Ви дібрали в Польщі та повели до Фландрії, де їхня зброя часто знищувала численних ворогів; французьким же військам не доводилося наснажувати їх войовничістю, бо їм вистачало природженої сміливості.
Щодо мене, який вдруге (!) їх веде в цю країну, то я переконав їх, що вони мають звертатися лише до Вашої протекції, щоб стали відомими їхні бойові подвиги, які вони чинили без жодного наміру уславитися серед майбутніх поколінь або поширювати про себе відомості серед інших народів. Вони мені дозволили, пане, щоб я присвятив Вам їх історію, тим охотніше, що це єдина винагорода, яку вони роблять мені, своєму історіографові, котрий, проте, вважає себе досить компенсованим за свою працю: вона дала йому слушну нагоду урочисто і достовірно запевнити Вас у палкому прагненні, з яким він дає обіцянку лишатися на все життя,
Шевальє
І як вам тепер мультик про козаків і мушкетерів? 😉 Хто у кого вчився, як думаєте?)
Автор: Ігор Полуектов
Читайте продовження:
