Село Мигія розташоване відразу за Первомайськом на автотрасі Р-06 (Ульянівка-Миколаїв). Населення тут – близько 2 тисяч жителів. Село дуже відоме серед туристів (особливо серед любителів водного туризму), адже тут, на річці Південний Буг, розташовані популярні пороги. Сюди їдуть сотні любителів рафтінгу.
Мигія – село старовинне. Його назву виводять від грецького слова «емігея» (моя земля) – нібито якісь греки побачивши кам’янисту землю, дуже схожу на рідну Грецію, назвали її своєю (подейкують, що це був сам Геродот). Інша версія походження назви пов’язана з миготінням козацьких вогнищ на берегах Буга.
На території Мигії у 18 ст. розміщувалась Буго-Гардівська паланка – адміністративно-територіальна одиниця Запорізької Січі. А ще, кажуть, що звідси родом легендарний козак Мамай.
Південний Буг у Мигії
В Мигії розташовано адміністрацію створеного у 2009 році національного природного парку «Бузький Гард». Цей парк охоплює величний каньйон Південного Бугу з його фантастичними скелями та порогами. Але цього разу я зупинився у Мигії (дорогою до Криму) не заради каньйону та порогів (сподіваюсь я ще викрою на них час), а заради своєї давньої любові до водяних млинів.
На Південному Бузі та його притоках у 19 та на початку 20 століття було зведено дуже багато водяних млинів. У 1889 році їх налічувалося 346. Частина цих чудових господарських споруд збереглася до наших днів. Зокрема у селі Мигія.
Про існування у Мигії великого водяного млина перетвореного на ГЕС я знав давно, і давно збирався поглянути на нього, але все якось не виходило. Дуже жаль, що вже після відвідин Мигії я дізнався про те, що в селі є ще одна будівля млина, тобто тут їх два. Але за гуглмепсом другого млина я так і не зміг ідентифікувати.
Млин Скаржинського
Великий млин у Мигії збудував місцевий поміщик Йосип Скаржинський у 1888 році. Автором непростого проекту був інженер Владислав Яскульський. П’ятиповерхова будівля зведена серед велетенських брил із каменю та цегли нагадувала палац-замок. Свого часу це було досить потужне промислове підприємство, яке виробляло до 3 тисяч пудів борошна на день.
У радянські часи млин переобладнали в гідроелектростанцію, яка працює і нині, а відразу за млином можна помилуватися казковими бузькими порогами.
Є дані, що саме у будівлі млина Скаржинського розташовано адміністрацію НПП «Бузький-Гард», але особисто я цього не побачив, хоча й не заходив до середини.
В Мигії – селі, де ціле літо тусять рафтери, байдарочники, катамаранщики й просто туристи, ми бували десятки разів. Дивились млин Скаржинського, з якого в радянські часи зробили електростанцію, скелі та пороги, зокрема чудовий крутий меандр Південного Буга із назвою Інтеграл, затоплений кар’єр, який називають радоновим озером, хоча всі затоплені кар’єри в гранітах – радонові, адже радон дуже поширений у цих гірських породах. Цього разу нас цікавив зовсім інший об’єкт – аграрний коледж, який колись був сільськогосподарською школою, зведеною відомим поміщиком Йосипом Скаржинським. У 1883 році його дружина, донька одеського міського голови, Ольга Папудова, померла під час пологів. В пам’ять про дружину Скаржинський збудував лікарню, із більшим і меншим корпусами. Будівельним матеріалом був бутовий камінь – граніт. При достатньо оригінальному проекті, який, можливо, був продуктом фантазій Скаржинського, лікарня виявилася абсолютно не схожою на лікарню – це був справжній замок. Існує легенда, що в цій будівлі живе привид померлої дружини – цікаво, як його туди переселили. До речі, дитина народилася здоровою – Скаржинський назвав її Ольга, на честь матері, яка померла, народжуючи її.
Скаржинський будував лікарню, але будівля всю свою історію служила сільськогосподарською школою та технікумом. Нині тут коледж, щоправда, в старому корпусі навчання вже не відбувається – жаль буде, якщо така прекрасна споруда занепаде.
Аграрна школа
А ще у Мигії є старовинна олійниця – мурована з нетесаного каменю споруда, розташована біля дороги Р-06. Про режим та інтенсивність її роботи щось сказати важко.
Текст та фото Романа Маленкова
Олійниця
