Якщо ви хочете побачити найбільший дорогоцінний камінь, який коли небудь оцінювався на території України, а крім нього ще купу дорогізного та цікавезного каміння – вам потрібно їхати в Хорошів, колишній Володарськ-Волинський. Тут розташовано Музей коштовного і декоративного каміння, який підпорядковується Міністерству фінансів – об’єкт, який є туристичною зіркою, чи то туристичним магнітом України.
Музей було створено на базі Володарськ-Волинського родивища корисних копалин, найціннішим з яких був моріон (п’єзокварц) – який використовували у військовій промисловості (десь у виробництві ракет, ніби). Для добування цього каменю, який, десь я чув, коштує втричі більше алмазу, розбивали берили і топази – камені теж дорогоцінні, але дешевші від моріону, і не настільки потрібні для оборони радянського народу від численних ворогів.
Добували моріон у шахтах. Їх було шість штук, і вони нині затоплені. Місцеві мешканці кажуть, що дві шахти викупив Київський ювелірний завод – хочуть знову берил добувати. Але не впевнений, що вони це знають точно, а от про величезний берил Петро і Павло, який важить більше 6 кілограмів, і навіть кількість нулів у його вартості – комерційна таємниця – про це місцеві мешканці знають.
Спочатку місто називалося Олександрополь, на честь засновника Олександра Пронського. Перші згадки відносяться до 1585 року, а вже на початку 17 століття місто називається Горошки – так його нарекли нові власники, Сапеги. Пізніше воно стало Великими Горошками, а ще пізніше, у 1912 році, населений пункт перейменували у Кутузівку – згадали, що тут у 1802-1805 роках жив Кутузов – ювілянт війни 1812-го, якій ось виповнилося 100 років.
В радянські часи, у 1921 році, місто назвали Володарськ-Волинський, на честь вбитого есерами більшовицького єврейського діяча Мойсея Марковича Гольдштейна, який мав псевдонім В.Володарський. У 2016 році місто потрапило під декомунізацію. Йому не схотіли повернути назву Кутузівка, і Горошків також – з’явилася нова, енна назва – Хорошів. А взагалі, досить детально історію Хорошева, розжувала Вікіпедія.
Пам’яток у Хорошеві, крім Музея, практично немає. Земляні вали, єврейське кладовище, кілька старих будинків, початку 20 ст. Я б ще глянув на костьол, зведений і з силікатної цегли у 1990-х – висока дзвіниця, здалеку гарна. Якби ж то відкрили для огляду хоч одну із шахт – ото був би об’єкт. Разом із музеєм, він би зробив величезну промоцію Хорошему. А поки лише музей. До речі, в музеї фотографувати заборонено, тому дивіться фото на його сайті.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
