Розташування: Закарпатська область, Міжгірський районПлоща: 40400,0 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Поштова адреса: 90041, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с. Синевир
Телефон – (03146) 2-76-18, 2-76-12. Факс – (03146) 2-77-40
Просмотреть Національний природний парк “Синевір” на карте большего размера
Створення національного природного парку “Синевир” пов’язане з унікальним гірським озером, для збереження якого у 1974 році було організовано ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Синевирське озеро”. Через три роки українськими науковцями було обґрунтовано створення ландшафтного, а згодом – національного природного парку, який було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 5 січня 1989 року № 7.
Загальна площа парку становить 40400,0 га, з них 32294,0 га надано парку у постійне користування. Протяжність території парку з півночі на південь становить 30 км, а ширина зі сходу на захід – до 20 км.
Парк призначений для збереження особливо цінних природних комплексів Східних Карпат, організації туризму та відпочинку, проведення наукових досліджень і пропаганди екологічних знань.
Згідно з функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 5818,0 га, зону регульованої рекреації – 21059,0 га, зону стаціонарної рекреації – 19,0 га та господарську зону площею 13504,0 га. В установі працюють 256 чоловік, з них у науковому підрозділі – 9, у службі охорони – 117 осіб.
Національний парк знаходиться у межах Вододільно-Верховинської області Карпат (Горганах). Природні умови парку є типовими для Горган – одного з найвеличніших гірських масивів, геологічні відклади якого охоплюють діапазон часу від верхньої крейди до олігоцену. Навіть важко уявити собі, що ця місцевість у межах Вододільно-Верховинської геоморфологічної області колись була морським дном, а нині уособлює переважно два характерних ландшафти: низькогірні флішеві крутосхилі хребти з бурими гірсько-лісовими та дерново-буроземними щебенюватими ґрунтами, і середньогірські давньольодовикові флішеві крутосхилі хребти з полонинами, бурими гірсько-лісовими щебенюватими та гірсько-торф’яно-буроземними ґрунтами. Висота поверхні над рівнем моря становить від 530 до 1719 метрів, найвищими вершинами тут є Стримба (1719 м н.р.м.) та Негровець (1707 м). Характерною особливістю гір є наявність великих кам’янистих розсипів, що називаються в народі “греготами”. Крім них, представлені всі типи рельєфу – від полонинного до річково-долинного.
Територія парку займає верхню частину водозбору р. Тереблі з її численними притоками, озерами Синевир (4,2 га) та Озірце, штучними водосховищами (клаузами). В долині р. Теребля має русло 25-30 м завширшки, середню глибину 0,7-1,5 м і швидкість течії близько 18 км/год. Найбільші притоки
Тереблі – річки Слобода, Ростока, Озерянка, Герсовець, Сухар, Квасовець, Чорна Ріка та ін. На території парку знаходяться болота зі сферичною поверхнею – Глуханя (17,0 га) та Замшатка (2,8 га).
Клімат на території парку змінюється від помірно-вологого в долинах до холодно-вологого у високогір’ї. Середня температура липня становить близько +13°С, січня -4-6°С. Середньорічна кількість опадів сягає 1310 мм. Теплий період року характеризується частими зливами, майже щороку восени і навесні виникають сильні повені, іноді навіть катастрофічні, взимку часто спостерігаються сильні снігопади.
Хоча район парку давно освоєний людиною, тут ще збереглося чимало незайманих пралісів з багатими флорою і фауною. Рослинний світ тут різноманітний, основними типами рослинності є смерекові і букові ліси та луки.
У флорі природного парку налічується 890 видів судинних рослин, 24 види мохоподібних, 460 видів водоростей, 151 вид лишайників. Тут зростає 154 види справжніх грибів. У парку охороняється 45 видів рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України. Серед них – арніка гірська, плаун річний, холодок коротколистий, меч-трава болотна, баранець звичайний, тис ягідний, сосна кедрова європейська, лунарія оживаюча, журавлина дрібнолиста та інші види.
До Зеленої книги України занесено 9 рідкісних рослинних угруповань, в основному відкритих та смереково-рідколісних оліготрофних боліт, яворових і сіровільхових лісів та гірськососново-сфагнового криволісся.
Тваринний світ національного природного парку “Синевир” різноманітний і представлений типовими видами фауни Українських Карпат. У фауні парку відмічено 170 видів хребетних: 1 вид круглоротих, 19 видів риб, 12 – земноводних,7 – плазунів, 89 – птахів та 42 – ссавців, а з бехребетних 72 види павукоподібних, 258 видів комах, 31 вид багатоніжок.
Із ссавців тут можна зустріти оленя благородного, ведмедя бурого, косулю, дикого кабана, вовка, лисицю та інші види, з яких найбільш рідкісними стали бурозубка альпійська, кутора мала, горностай, борсук, кіт лісовий, рись. Рідкісними видами птахів є глухар, орел-беркут, лелека чорний, завирушка альпійська, пугач, змієїд, плазунів – гадюка звичайна та карпатські ендеми: саламандра плямиста, тритони карпатський і альпійський. Всього з фауни природного парку до Червоної книги України занесено 41 вид, а до Європейського червоного списку – 9 видів, серед яких вовк, бурий ведмідь, чернівець непарний, мурашка руда лісова та ін.
Клімат на території парку загалом сприятливий для відпочинку людей. Вишукана естетичність гірських ландшафтів, лісисті гори, зелені полонини, швидкоплинні ріки, сріблясті джерела цілющих мінеральних вод приваблюють найвибагливіших туристів і природолюбів.
В лісах, на луках та в перелісках щедро родять ягоди ожини, чорниці, брусниці, малини, суниць, горіхи ліщини. Цими дарами природи можна поласувати, мандруючи горами, полонинами і долинами.
У парку створено три туристичні маршрути, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано 6 екологічних та науково-пізнавальних стежок, розроблені кінні та велосипедні маршрути.
Відвідувачам цікаво буде відвідати такі визначні природні та історико-культурні об’єкти, як озеро Синевир, музей лісу і сплаву, древню церкву в селі Колочава-Горб, Історико-етнографічний музей І. Ольбрахта.
Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом національного парку і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна – 22 м. Синевир – найбільше озеро в Українських Карпатах. Утворилося воно близько десяти тисяч років тому внаслідок перекриття річкової долини зсувами. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова.
Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець. Через це озеро Синевир ще називають Морським оком.
Озеро Озірце, хоч і значно менше за площею, є не менш мальовничим, аніж Синевир. Унікальність озеру надає те, що воно слугує еталонним прикладом перетворення озера у верхове болото. Заболочування відбувається від центру до периферії й навпаки. Прибережний плав утворений сфагнумами і осоками, а сплавина на середині озера – лише сфагновими мохами буро-червоного кольору. У темно-синій воді лежать повалені, оброслі мохами дерева, а на березі стоять стрункі смереки, могутні явори та елегантні буки.
Болото Глуханя є дивовижним і надзвичайно цікавим в науковому відношенні витвором природи. Його режим оліготрофний, а поверхня сферична. Подібних боліт в Карпатах майже не залишилося. На болоті ростуть 15 рідкісних і зникаючих видів рослин: журавлина дрібноплідна, шейхцерія болотна, 
осока малоквіткова, лікоподієла заплавна, що занесені до Червоної книги України. Серед них – кілька північних видів, мешканців тайги і тундри, які дуже рідко трапляються в Карпатах.
Музей лісу і сплаву є єдиним у Європі, в якому експонуються старовинні знаряддя праці лісорубів та плотогонів-бокорашів. У середині XIX ст. на Чорній Ріці були збудовані дві греблі для сплаву лісу з гір у долину. Одна з цих гребель збереглася до нашого часу, саме на ній і влаштований музей. Тут можна побачити підйомні механізми XVIII-XIX ст., які піднімали ворота, щоби відкрити шлях плотам, опори, крізь які випускали плоти-бокори, мости, дерев’яні жолоби, якими спускали деревину з лісосік, різні транспортні засоби, стайню, колибу та інші цікаві експонати.
Греко-католицька церква в селі Колочава-Горб є найдавнішою будівлею на території парку. Ця дерев’яна церква, що збудована без єдиного цвяха, є пам’яткою архітектури XVII ст. Вона була споруджена в період голоду на кошти віруючих.
Історико-етнографічний музей Івана Ольбрахта влаштований у селі Колочава, де тривалий час жив і працював цей відомий чеський письменник. Окрім експозиції, присвяченій його творчості, в музеї представлені експонати, що характеризують побут, обряди та звичаї місцевого населення.
Підготовлено за підтримки та на основі матеріалів Державної служби заповідної српави України
