Нинішня Вльора – одне із найбільших міст Албанії. Тут 140 тисяч мешканців. А ще це один із головних курортів країни, який стрімко розбудовується. Нові фешенебельні готелі ростуть як гриби після дощу, стара совкова забудову потроху, а інколи і досить масштабно, зноситься. Вльора виглядає як велике і досить сучасне місто, хоча його вік вже давно перевалив за дві тисячі років.
З’явилася Вльора у 6 ст. до н.е. Вже в нашу еру місто стало важливим транспортним вузлом і на мурі, і на суходолі. Через Вльору ішли головні шляхи у торгівлі вином, оливами та сіллю. Після занепаду Аполлонії місто перетворилось на головний порт Іллірії.
Візантійці, нормани, венеційці, німці, серби, болгари, турки – хто тільки не володів Вльорою. І увесь цей час існування міста було нерозривно пов’язане із фортецею Каніна, яка розташована за 6 км на південний схід, на схилі гори Шушик. Збудували фортецю ще в 3 ст. до н.е. У 6 ст. нової ери її зробив своєю резиденцією імператор Юстиніан. Звідси він вирушив на завоювання Апеннін.
Тривалий час фортеця Каніна була одним із головних форпостів Візантії у Адріатиці. Стратегічне розташування фортеці у горах, на межі двох морів – Адріатичного та Іонічного, зумовлювало його важливість та неприступність.
У квітні 1452 року в Каніні відбулося весілля Скандербега – фортеця на довгі роки стала форпостом легендарного албанського вождя. Але після смерті Скандербега Вльору захопили турки, а фортеця Каніна була зруйнована. Каміння розтягли на свої потреби місцеві мешканці. До нашого часу від потужної фортеці залишилось зовсім небагато, але піднятись до неї обов’язково потрібно. Від залишків фортеці відкриваються неймовірні краєвиди.
У Вльорі зберіглося трохи пам’яток архітектури, але шалені корки на дорогах відбили бажання їхати в історичний центр. Ночували ми у готелі біля моря, а зранку поїхали оглядати фортецю та краєвиди. Вони тут супер.
Варто також згадати, що Вльора – перша столиця незалежної Албанії. Тут, 28 листопада 1912 р. Національні збори проголосили незалежність і сформували уряд з Ісмаїлом Кемалем на чолі.
Текст та фото Романа Маленкова
