«To be, or not to be, that is the question», ні, не так «Two beers or not two beers» знову щось не те. «Купатись чи не купатись? Бл***дськi цi питання з***бують» Ні, знову не так.
О, їхати чи не їхати в Хельсінгер Helsingør (Elsinor)? Нічого терзатися – в замок найвідомішого данського принца Гамлета потрапити потрібно обов’язково. Щоправда Уільям Шекспір трохи напартачив, бо Хельсінгер (у європейській і англійській традиції Ельсінор) – це назва міста, а фортеця називається Kronborg. Хоча на початку він називався простіше Крог чи Кроген.
Справа у тому, що місце, де потім побудували замок, найвужче у протоці, що з’єднує Балтійське і Північне моря. Всього 4 кілометри води відокремлюють Данію від Швеції сьогодні, а колись Данію від Данії.
Є казкові історики, що розповідають про те, що колись в українських степах риби було стільки, що кинутий до води спис насаджувався на рибу і стояв деякий час не тонучи, ніби встромлений в землю. Їхні данські побратими говорять, що в цій протоці було стільки риби, що часом вона заважала проходу суден і ловити її можна було руками. Так що Хельсингор був містом ситим і багатим. Проте рибу дістали човни, що швендяли туди – сюди і вона відпливла з протоки. А жити ж треба. От данському королю Еріку прийшла чудова ідея – стягувати данину з кожного корабля і судна, що пропливає повз Хельсингор. Оскільки сусіди чомусь не зраділи таким нововведенням і не поспішали віддавати грошики, він побудував потужну військову фортецю Кроген, тобто ГАК. Кращого аргументу змусити платити данину годі було й шукати. Так з’явився замок, який став символом сили і джерелом збагачення данської корони.
Пройшла сотня років, настало XVІ століття. Тогочасний данський король Фредерік II чи був хитріший, чи розваги потребували більше коштів, але придумав краще. Оплачувати не прохід через протоку, а платити відсоток від вартості вантажу. При цьому за королем був закріплений привілей першого покупця. Тобто, якщо торговець збільшував ціну, то данина стягувалася велика, а його величність передумували брати товар. Вказував купець низьку ціну, король викупали товар для перепродажі. Гарна схема, та Фредерік придумали ще й оплачувати провалля в горах, вибачте, тобто ввели податок на маяк, податок за оформлення паперів тощо. Схема працювала – іншого короткого шляху з Балтики немає.
«Жениться вам надо, барин» – чи якось так сказали Фредеріку. Тут у короля спрацював «інстинкт гнізда». Він перетворює міцний і простий замок у елегантний і могутній замок-палац, яким можна милуватися й сьогодні. Для гарного замку й ім’я потрібне звучне. Отож Крог – Гак стає Кронборгом – тобто замок корони. Щоб піддані швидше вивчили назву король видає указ, який забороняв називати замок по-старому. Забув нову назву – заплати чималий штраф. Хто б подумав, але піддані до нової назви звикли дуже швидко.
Отож, не дивно, що багато, хто думав, що саме Хельсінгер столиця Данії, а не якесь село Копенгаген.
Королі змінювалися, їхні смаки, улюблені замки теж, а тут то чума, то казарма потрібніша, ніж дідові лахи. Одним словом, зараз від колишньої величі всередині майже нічого не залишилося. Ну, хіба що спить у підземеллі витязь Хольгер Данець, який проснеться, якщо Данії загрожуватиме небезпека. Проте все спокійно у данському королівстві.
Хворіти чи не хворіти мандроголізмом. Зробіть перший крок і більше не думайте.
Сергій Щербій – текст і фото
