Büdingen Бюдінген, Гессен, Німеччина – одне з найкраще збережених середньовічних малесеньких міст Європи зі своїм замком і жабками, які тут скрізь: на воротах, будинках і фонтанах. Чому саме вони? Ніхто толком не знає. Невже тільки тут в середні віки в кріпосному рові жило дуже багато жаб, щоб брати їх на герб? Навряд чи.
Деякі жаби мають професію у закладі, поряд з яким вони прилаштувалися, інші не несуть на собі особливих ознак, але не менш симпатичні.
Памятки Бюдінгена як і все місто, про який вперше згадують 1131 року, обнесені фортечною стіною з ровом, а до стіни прибудовані будиночки. Найстаріша частина міських укріплень зведена в 14 столітті, пізніша – в 15 столітті.
У мурі була пара воріт. Seemenbach зруйновані, а ось єрусалимські ворота Jerusalemer Tor готові до зустрічі. Чому ворота називаються Єрусалимськими – знову ж таки є дві версії. За однією син графа привіз з паломництва до Єрусалиму ескіз дверей овечої брами в Єрусалимі. Проте пряме порівняння зображень спростовує цю версію. Інша теорія вважається більш ймовірною: у 16 столітті Büdingen переходить у протестантство і стає притулком гугенотів і вальденсів. Після прибуття до міських воріт, вони ставали на коліна і говорили: “Це наш Єрусалим”. Що подивится у Бюдінгені ще.
Частину Бюдінгена, яка існувала до 17-го століття, сьогодні називається Старе місто Altstadt. Нове місто Neustat виросло на початку 17-го століття. Деякий час Старе і Нове місто розділяла земляна дамба Damm – в кінці 17 століття її зрізали і розбили Marktplatz.
Бю
дінген – це прекрасний зразок різнобарвного фахверку. Хоча є і камяний будинок – так і називається Steinernes Haus початку 16 століття. Будівля з чучелом голови дикого кабана споруджувалося, як резиденція для графа. Цікаво, як часто чучело міняють?
У Старому місті практично звідусіль видно шпиль Marienkirche. Недалеко від неї вхід у приватний замок під охороною ще одного тільки вже камяного кабана і якогось кота-лева. З 1258 року і до цього дня замок знаходиться у власності сім’ї спочатку графів, а потім князів Ізенбургских і Бюдінгенських.
Я, хоча і мандроманіяк, але б з ними не жартував, адже один з них – Граф Георг був нагороджений орденом, як кращий мисливець на відьом.
Сергій Щербій – текст і фото
Ще фото у галереї
