Найкращий знімальний майданчик Німеччини, один із кращих у світі – Герліц (Görlitz). Хіба придумаєш більш ефектну характеристику для туристичного міста? «80 днів навколо Світу» (із Джекі Чаном та Шварцнегером в епізодах) – екранізація легендарного роману Жюля Верна показала світу Герліц у ролі Парижа і Лондона. «Читець», у якому місто виконало роль Берліну, отримав премію «Оскар», ще на чотири номінувався. Тарантіно знімав тут своїх «Безславних виродків» – культовий нині фільм отримав 8 номінацій на «Оскар» і одну перемогу. «Готель «Гранд-Будапешт», який майже повністю знімали у Герліці та околицях, а внутрішні зали самого готелю – це міський універмаг «Görlitzer Warenhaus», збудований у 1913 році – 9 номінацій на премію «Оскар» та 4 перемоги у ній. Про фільми менш відомі, які знімались і знімаються постійно у Герліці – годі й казати. Уявіть собі, скільки зірок світового кіно працювали тут: Бред Пітт і Арнольд Шварцнегер, Кейт Уінслет та Квентін Тарантіно, Ральф Файнс та Джекі Чан, Едріан Броуді та Крістоф Вальц. Хух, просто не віриться, що це не бутафорія, що неймовірне місто, одне із найгарніших у Європі, одне із найкращих міст світу, для затишних прогулянок, можна просто помацати… Горлівуд – ось як часто називають нинішній Герліц.
Собор Петра і Павла. Висота дзвіниць 84 метри.
Часто вам доведеться зустріти подвійну назву – Герліц-Згожелєц (Görlitz-Zgorzelec) – слов’янське місто, яке будували лужичани (лужицькі сорби, або серби) на річці Лужицька Ніса. Відразу скажу – місто і нині відноситься до слов’янського регіону – Верхньої Лужиці, тут рідко, але можна зустріти лужицьку мову, яка схожа на українську (принаймні, мені так здалося), а прапор Верхньої Лужиці – точна копія українського. Ну згоріло щось тут колись, і місто, яке виникло на згарищі, отримало назву Згорілець, або Горілець. Подальшу трансформацію назви, думаю, вам пояснювати не потрібно.
До 1950 року це було єдине місто, німецьке, але відбувся новий поділ, і кордон між Німеччиною та Польщею пройшов по Нісі. Головна, лівобережна, частина, залишилась у Німеччині, а менша, новіша, перейшла до Польщі. Після входу у Шенгенську зону два міста знову об’єднались, зокрема, технічно. Нині Згожелець – місто для німецьких закупів – тут неймовірна кількість гіпермаркетів, тут дешеві кафе й купа російських проституток. Перейшов річку – ти у казковому середньовіччі, де так і хочеться скинути джинси з футболкою й натягнути якісь старомодні рейтузи та сюртук.
Нижній Ринок та Стара Ратуша
Нижній Ринок та Нова Ратуша
Театр.
Церква Святої Трійці.
У Герліці 55 тисяч мешканців і, майже, 4!!! тисячі прекрасних пам’яток архітектури. Вузенькі вулички і купа стрімких башт (оборонних, сторожових, дзвіниць, годинникових), готика і ренесанс, багатовікова бруківка, вимита шампунем, й розетки для зарядки електромобілів. А ще, тут дуже мало перехожих – місцеві мешканці, ніби спеціально, не показуються на вулицях, щоб не псувати казкову ідилію, як для кіношників, так і для туристів.
Численні міські башти та барбакан.
Перше, що вражає у Герліці, коли потрапляєш в нього із Згожельця – це собор Петра і Павла (Peterskirche), тендітні дзвіниці якого підносяться на висоту у 84 метри. Похмура полум’яна готика заставляє палати камінь, простір і уяву. Нині це храм євангелістів, хоча зводили його, як католицький, у 1423-1475 роках.
Ще один храм Герліца, який заставляє на повну працювати мозок і уяву – готична Миколаївська церква (Nikolaikirche), збудована у 1452 році. Поряд неймовірно старий і неймовірно колоритний цвинтар – купа лапідарних реліктів із нереальними готичними написами.
Миколаївська церква та цвинтар.
Ще одна міська готична перлина – Троїцька церква (Dreifaltigkeitskirche). Її заклали у 1234 році. Але, за сакральним і культовим значенням усі численні міські храми перевищує невелика каплиця Heiliges Grab (Гроб Господень), яка є реплікою легендарної Єрусалимської гробниці, і з’явилась у Герліцу ще у 15 столітті, коли паломникам дістатись до оригіналу було вкрай важко, тому вони і збудували собі копію. Тривалий час Гроб Господень у Герліцу був одним із головних місць паломництва Німеччини. Ми побували біля нього, ще не знаючи що це – жодної людини поряд, тиша та затишок.
Ще християнські храми.
Синагога.
Із храмів Герліца варто відмітити ще й синагогу – можливо єдину, яка зберіглася в Німеччині. Єврейська громада звела цей доволі великий і дуже оригінальний храм у 1911 році. В часи правління Гітлера вирішували долю пам’ятки – зруйнувати, чи використати для якихось інших функцій, типу під клуб. Перемогли прагматики, хоча синагогу все таки намагались спалити – врятували пожежники.
Мереживо вузеньких, чистеньких, кривеньких вуличок, затиснутих старовинними ренесансними кам’яницями, які мають 4-7 поверхів висоти, збирається у вузли на центральній площі – Нижньому Ринку – Untermarkt. Велика площа розділена на дві частини, над кожною з яких панує своя ратуша – Стара і Нова. Ренесанс та неоренесанс, середньовіччя та початок 20 століття.
Універмаг «Görlitzer Warenhaus». Тут знімали готель “Гранд Будапешт”.
У Кракові усі туристи «тащяться» від барбакану, але у Герліці барбакан, як мінімум, не гірший. А от сучасною зіркою архітектури міста є, вже згадуваний, універмаг «Görlitzer Warenhaus», збудований у стилі ар-нуво архітектором Карлом Шмансом. Це еталон розкоші інтер’єрів торгового закладу, який зіграв роль інтер’єрів готелю «Гранд Будапешт». Ви і самі можете відчути себе героями оскароносного фільму, якщо завітаєте в універмаг, завітаєте у Герліц. Місцеві мешканці кажуть – хто не бачив Герліца – не бачив Німеччини. А слов’янська історія, мова та прапор підсилюють символ побувати у цьому живому кам’яному скансені.
Текст та фото Романа Маленкова
Значно більше світлин Герліца у фотогалереї.
