Скажу відразу – я не бачив іншого такого цікавого міста, серед міст, де соцреалістична забудова так суттєво замістила старовину. Не маючи цілісного архітектурного комплексу це місто вражає своїми пам’ятками. Тут спальні житлові масиви нагадують совдепію, хоч більш доглянуті й затишні, тут немає типової площі Ринок (чи її аналога), тут немає вузеньких європейських вуличок – комуністи, на чолі із Чаушеску, спробували створити «сучасне» місто, зруйнувавши старе. Але, на відміну від справжніх совдепів, румунські не зруйнували численні храми, монастирі й тронну фортецю, й неймовірний середньовічний колорит підім’яв сірий соцреалізм. Тому Сучава казково цікава, потрібно лише на краплинку абстрагуватись.
Тронна фортеця господарів Молдови.
Собор Святого Георга – об’єкт ЮНЕСКО.
Церква Різдва Івана Предтечі
Ратуша.
Сучава тісно пов’язана із Руссю, а відповідно із Україною. Що казати, якщо навіть назва має слов’янське, а не латинське походження (топонім «сучава» походить від гідроніму «сочава», а це назва річки, яка починається («сочиться») в Україні). Багато українських дослідників сходяться на тому, що у часи розквіту Галицько-Волинської держави Сучава входила в межі Русі, й лежала на важливому торговому шляху із Львова в Галац (Малий Галич), про що й говорить грамота, датована 1388 роком. А ще раніше (в 11-12 ст.) місто входило до Берладської землі – історичної території, яка тривалий час контролювалась руськими князями.
Подільський князь Юрій Коріятович, зять господаря Молдови Лацька, у 1374 році, після смерті Лацька, проголосив себе господарем. Бояри не прийняли Юрія і восени того ж року отруїли його. Але побувши господарем близько півроку, Юрій встиг перенести у Сучаву столицю Молдавського князівства, заснувати тут церкву Святого Георгія (вона і нині існує) та заснувати Грецьку православну митрополію в Молдові (раніше князівство підпорядковувалось Галицькій митрополії). Після Коріятовича господарем князівства став Петро І Мушат, який збудував у Сучаві тронну фортецю (Cetatea de Scaun), закріпивши за містом столичні функції на тривалий час. Із невеликими перервами столицею Молдови Сучава була до 1680 року – тоді столицю перенесли у Ясси.
Сучава завжди була бажаною ціллю для незліченних завойовників: турків, татар, мадярів, поляків і, навіть, шведів. У 1653 році у бою під молдавською столицею загинув Тиміш Хмельницький, син українського гетьмана, який, побравшись із дочкою господаря Василя Лупула, з козацьким військом три місяці витримував облогу союзної армії мадяр Ракоці та поляків.
Тронна фортеця
Варто зазначити, що в Сучаві народився Петро Могила.
У 1775 році Сучава увійшла до Буковини – князівства Австрійської імперії й перетворилася на провінційне місто. У 1827 році тут мешкало 6 тисяч осіб, серед яких було досить багато українців, хоча більше було румунів, німців, євреїв і вірмен. Із 1836 року в місті було чотири українські церкви – три православні й одна греко-католицька. Останню, румуни, приєднавши Сучаву у 1918 році, перетворили також на православну.
Нині українців у Сучаві небагато – всього 2,5% від 92 тисяч населення – це другий показник після румун (91,3%). І зараз місто має неабияке значення для українців, адже тут, розташоване Генеральне консульство України. До найближчого українського обласного центру, Чернівців, від Сучави 84 км, а до українського кордону – вдвічі менше.
Головною пам’яткою Сучави є Тронна фортеця (Cetatea de Scaun) – багатовікова резиденція та місце коронації господарів Молдови. Побудував її Петро І Мушат на 70 метровому пагорбі над річкою Сучавою. Перша документальна згадка про фортецю датується 1388 роком. Цікаво, що до фортеці, жодного іншого укріплення на цьому, зручному для оборони пагорбі, не було, а Петро І Мушат, паралельно, став будувати замок на іншому пагорбі – нині це монастир Замка (ще одне слов’янське слово), зведений на руїнах замку.
Тронна фортеця спочатку теж була замком. Він мав форму чотирикутника; східна і західна стіни мали довжину 40 м, а північна і південна – 36 м; товщина становила 2 м. По кутах стояли квадратні башти. Перед мурами було викопано рів глибиною 10 м.
Монастир Івана Нового (Сучавського) із 1993 року є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.
Видатний воєвода Стефан Великий (Ștefan cel Mare) розбудував замок Мушата, створивши неприступну фортецю. Він звів ще одне кільце стін, бастіони та значно збільшив оборонний рів.
Головна фортеця господарів Молдови занепала у другій половині 17 ст. У 1700 році це вже були руїни, тому поляки, які володіли Сучавою із 1685 по 1708 рр. укріпили монастир Замка, перетворивши його на фортецю.
Тронна фортецю більше двох століть лежала в руїнах. Її відновлення почали наприкінці 19 століття, а закінчили у 21-му. Частину фортечних мурів відбудували, але основна частина була законсервована. Нинішня фортеця – цікавезний об’єкт, із купою внутрішніх приміщень, виставок та музеїв. Вхід на територію платний. Поряд розташований скансен, який ми відвідати не встигли. Не побували ми й у монастирі Замка, церкві Святого Георгія (найстарішій у місті, заснованій Юрієм Коріатовичем у 1375 році) та вірменських церквах – їх світлин також поки не буде.
Церква Святого Димитрія фундована Петром Рарешом у 1534-1535 рр.
Головною святинею Сучави є монастир Івана Нового (Сучавського). Небесний покровитель монастиря – Іван Новий, був убитий турками у Аккермані (сучасному Білгороді-Дністровському), там його і поховали, але через деякий час тіло перевезли у Сучаву, й нині його мощі зберігаються в монастирській соборній церкві Святого Георгія. Будували монастир у 1514-1522 рр. Церква Святого Георга – найдавніший його храм. Хочеться зазначити, що він значно більший, ніж виглядає на світлинах.
Церква Святого Георга – один із еталонів молдовських храмів. Це суміш готичного стилю із національними молдавськими формами. Стіни храму зсередини та частково ззовні вкриті неймовірними розписами, які зображають біблійні сцени. Тривалий час це був головний кафедральний храм митрополитів Молдови, а монастир був їх резиденцією. Із 1993 року монастир Івана Нового (разом із ще 7 румунськими монастирями та церквами) перебуває у Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, і саме за неймовірну церкву Святого Георгія та її розписи.
Церква Різдва Івана Предтечі
Фактично у центрі Сучави стоїть велика церква Святого Димитрія. Вона схожа (як і більшість готичних молдавських храмів) на церкву Святого Георга в монастирі Івана Нового. Звели Дмитрівську церкву у 1534-1535 рр. на замовлення Петра Рареша. Масивну і колоритну дзвіницю збудував його наступник – Александру Лапушняну. Нині це один із головних храмів Сучави. Інтер’єри вкриті суцільними розписами в молдовському стилі.
Майже у центрі, на бульварі Анни Іпатеску, стоять ще дві старезні молдовські церкви – Воскресенська 1551 р. (бульвар Анни Іпатеску, 14) та Різдва Івана Предтечі 1643 р. (вулиця Штефаніца Води, 3). Воскресенська церква дуже схожа на більшість храмів молдавського стилю. В період Австро-Угорщини уряд продав її римо-католицькій громаді Сучави (все таки, і австрійці, й угорці – переважно католики). Повноцінна православна церква у храмі відновилася у 1957 році.
Церкву Різдва Івана Предтечі часто називають Кокосовою церквою (інші назви: церква Бейзад, або церква Дами). Її звів сват Богдана Хмельницького Василь Лупул, як каплицю Королівського суду. Ліворуч до церкви прибудована невисока дзвіниця, яка надає їй особливої оригінальності, зважаючи на деяку шаблонність більшості молдавських храмів Буковини. Всередині церква тісна – дуже товсті стіни забирають внутрішній простір. Розписів немає – кажуть, що їх знищив вогонь, під час однієї із пожеж. Але і без розписів храм дуже цікавий – його фактурність просто неймовірна. Потрапите всередину – не пожалкуєте.
Вознесенська церква.
Головним римо-католицьким храмом є костьол Святого Яна Непомуцького, зведений в центральному міському парку (католицтво було головною конфесією у Австро-Угорщині, тому і місце таке козирне, а не десь у приватному секторі на околицях) у 1820-1822 роках. Досить проста і традиційна ззовні будівля зсередини виглядає цікаво і розкішно.
Загалом у Сучаві три монастиря, 15 церков та дві синагоги – це лише ті, які є пам’ятками архітектури, причому 10 із них зведені в 14-17 століттях. Подумати тільки – у місті зберіглося шість храмів, збудованих із 1388 по 1551 роки. Звичайно, ми не маємо мети зараз розповісти про всі, але це просто не вкладається в голові.
В Сучаві немало старовинних житлових та адміністративних будинків. Найбільш довершеним серед них можна вважати Адміністративний палац (ратушу), який стоїть прямо напроти костьолу. Звели цю розкішну модернову будівлю австрійці у 1902-1903 рр. для муніципалітету та префектури. Ці установи і нині у Палаці, а ще в ньому Музей Буковини. А загалом у Сучаві зо два десятка музеїв. Класне, цікавенне місто, в яке хочеться приїхати ще. І абстрагуйтесь до соцреалізму – в Сучаві це дрібниця.
Текст та фото Романа Маленкова.
Костьол Яна Непомуцена
