Орадю ми відвідаємо у турі “Казка західної Румунії”. Приєднуйтесь!
Справжні географи (не плутати із шкільними географічками, хоча й серед таких вони трапляються) щасливіші за інших людей, адже мають додатковий засіб особливої (майже оргазмічної) насолоди – відкриття. Воно садить на «голку» мандрів, й уже ніяка «больниця не прийме» (це із Подерев’янського), точніше – не вилікує. Кожне нове відкриття занурює все глибше у мандроманію – специфічний стан, який важко зрозуміти не «справжнім».
Румунія – суцільне відкриття. Не тому, що я її раніше не бачив, а тому, що інформація про неї дуже скупа й суха. Замок Дракули, Трансільванія, цигани – от і все. Це не Італія, Іспанія або Англія, про які ми «по замовчанню» знаємо значно більше, тому й очікуємо більше. Від Румунії очікуєш небагато, а вона дає неймовірну кількість вражень і головне – відкриття тут на кожному кроці. От, наприклад місто Орадя (Oradea). Та я, професійний географ, чув цю назву кілька раз, точніше читав її, і навіть не знав як вона правильно звучить (чи Орадеа, чи Орадє), і куди ставити наголос. Інтернет не розсипався до неї у особливих компліментах (потім з’ясувалося, що нормальні статті є, але шукати їх потрібно було ретельніше), тому чергова ночівля в цікавому румунському місті обіцяла нам зранку кілька годин цікавої прогулянки. Затримались ми майже на день – більшого дозволити собі не змогли, залишали із обіцянкою повернутися. А якщо я вирішив повернутися ще – місто суперцікаве.
Площа Об’єднання (Piata Unirulіi) – центр старої Ораді
Сіра забудова періоду Чаушеску – це спальні райони Ораді, та і будь якого іншого великого міста Румунії (а Орадя по румунським міркам – місто велике, 240 тисяч мешканців, не слабо). Сіра, але значно менш сіра ніж у нас – там і архітектура цікавіша, усякі балкончики, викрутасики, різна поверховість, і клумб-квіточок більше, фонтанчиків. Забудова ця різко вривається у величезну старувку – ми відразу паркуємося і йдемо пішечком, біжимо, щоб побачити більше… Спочатку відносно банальні двоповерхові вулички, потім з’являються церквушки, забудова пнеться вгору. Шахматкою пробігаємо вулиці, які стають все більш розкішними і цікавими. З’являються величні храми, переважно костьоли, шокують неймовірна будівля театру та довжелезна пішохідна вулиця Шлях Республіки, цікаві пам’ятники, закутий у кам’яну набережну Крішул Репедь, з моста через який видно неймовірну площу із купою високих дзвіниць і башт. Площа Об’єднання (Piata Unirii) – нереальна, таку красу ну зовсім не очікуєш побачити у місті, із назвою, яку ти навіть не знаєш як читати – Oradea. А коли численні дзвіниці починають дзвонити – взагалі втрачаєш зв’язок із реальністю, поринаючи у сиву давнину.
Орадя лежить недалеко від кордону з мадярами. Треба сказати чесно – до розбудови Ораді румуни доклали небагато зусиль, адже майже завжди місто було угорським. Ще у 1910 році, коли в Ораді мешкало 69 тисяч осіб, угорців було 91% (зараз угорців 34%), та і сама назва походить від угорського слова варад – замок.
Театр Королеви Марії спроектували Герман Гельмер та Фердинанд Фельнер. Їхнє архітектурне бюро створювало проекти театрів у Одесі та Чернівцях, Відні та Празі, Клужі та Тімішоарі, і ще багато де. Географія їхніх творінь дуже широка і охоплює 11 європейських країн.
Синагоги Ораді
Перша письмова згадка про Варад (латинська назва Varadinum) датується 1113 роком. Засновником міста вважається Ласло І Святий. У 12 столітті тут звели фортецю, яка мала оборонити королівство він монголо-татар. Ця фортеця, відбудована після численних руйнувань, і перебудована в 16-17 століттях, і нині є однією із головних пам’яток Ораді.
Слід зазначити, що у пізньому середньовіччі Варад був другим, за значенням, містом Угорщини, після Буди. Принаймні, так вважають у Румунії. А на початку 18 століття, коли Варад вже був у імперії Габсбургів, відомий віденський архітектор та інженер Франц Антон Хіллебрандт спроектував нову структуру розбудови міста у стилі бароко. Він же розробив проект кафедрального собору Успіння Богородиці, який почали зводити у 1750 році. Будівництвом керував італійський архітектор Джованні Батіста Рікко. Італієць підігнав проект під стиль італійського бароко, хоча у 1757 році, після смерті Батісти, керувати будівництвом поставили Хіллебрандта, який додав у декор орнаменти австрійського бароко.
Палац «Чорний орел» був зведений у 1907-1908 роках, роком пізніше були створені неймовірні скляні торгові пасажі з фантастичними вітражами, які нині є головною атракцією палацу. Обов’язково зайдіть подивитися на це диво.
Кафедральний собор Успіння Богородиці, який нині має статус римо-католицької малої базиліки, стоїть за межами історичного центру, на північному сході Ораді. Його обов’язково варто побачити, адже він славиться мармуровим декором та неймовірними розписами. Та і розміри собор має немаленькі: висота 65 м, довжина головної нави 70 м. Навколо храму розбито прекрасний парк, а поряд стоїть палац римо-католицьких єпископів – найкраще творіння Хіллебрандта. Цей палац має 365 вікон і вважається одним із кращих представників палацової барокової архітектури в Румунії.
Нині більшість населення Ораді сповідує православ’я. Головний православний храм міста – кафедральний собор Воскресіння Господнього – гігантський новобуд, розташований за кілометр від центральної площі міста, біля фортеці. А центральною площею є Piata Unirulіi (площа Об’єднання). Це нереально гарна місцина, навколо якої розташовані православний, римо-католицький та греко-католицький храми, палац греко-католицьких єпископів, дуже солідна ратуша та сецесійний палац «Чорний орел», а зовсім недалеко стоїть велика реформаторська синагога «Сіон», зведена у мавританському стилі у 1878 році. Слід зазначити, що в історичному центрі Ораді стоїть ще дві старовинні синагоги, що вказує на солідний розмір єврейської громади в минулому.
Ратуша (верхнє фото), зліва-направо: греко-католицька катедра, палац греко-католицьких єпископів, ратуша та церква святого Владислава.
Орадя із годинникової вежі (висота 50 м).
Палац «Чорний орел» був зведений у 1907-1908 роках, роком пізніше були створені неймовірні скляні торгові пасажі з фантастичними вітражами, які нині є головною атракцією палацу. Обов’язково зайдіть подивитися на це диво. З іншого боку площі стоїть інший палац – Palatul primăriei (Палац ратуші). Його звели у 1902-1903 роках за проектом за проектом Калмана Ріманочі (молодшого) на місці, де раніше стояв палац римо-католицького єпископа. Ратуша поєднує в собі неоренесанс та еклектику. Годинникова вежа ратуші має висоту 50 метрів і на неї можна піднятися. Зверху відкриваються чудові краєвиди жовто-червоних черепичних кварталів старовинної Ораді, розділеної блискучою стрічкою ріки Швидкий Кришул (Crişul Repede). Особливого колориту додають верхи і дзвіниці численних храмів, які повсюдно витикаються із гущі дахів. Зверніть увагу, що Годинникову вежу відкривають о 12:00.
Той же Калман Ріманочі, відразу після закінчення будівництва ратуші, розпочав зводити ще одну перлину головної площі Ораді – палац греко-католицьких єпископів. Казкова еклектика із елементами неоготики прекрасно доповнює різностильову і різновікову забудову Piata Unirulіi.
Кафедральний собор Успіння Богородиці (базиліка) стоїть на північному сході Ораді. Розміри собор має немаленькі: висота 65 м, довжина головної нави 70 м. Навколо храму розбито прекрасний парк, а поряд стоїть палац римо-католицьких єпископів – найкраще творіння архітектора Хіллебрандта. Цей палац має 365 вікон і вважається одним із кращих представників палацової барокової архітектури в Румунії.
Площа Об’єднання розташована на лівому боці Швидкого Кришула. Від неї вузькі затишні вулички ведуть до численних храмів Ораді, а на іншому боці ріки стоїть ще одна шедевральна міська пам’ятка – Державний театр. Його збудували видатні архітектори, які спеціалізувалися, в першу чергу, на будівництві театрів – Герман Гельмер та Фердинанд Фельнер. Їхнє архітектурне бюро створювало проекти театрів у Одесі та Чернівцях, Відні та Празі, Клужі та Тімішоарі, і ще багато де. Географія їхніх творінь дуже широка і охоплює 11 європейських країн.
Проект театру розробили Гельмер і Фельнер, але будівництвом керував Калман Ріманочі. За 15 місяців (це дуже швидко) звели справжню архітектурну перлину, яка синтезувала в собі класицизм, ренесанс, бароко і рококо, звичайно, усе із префіксом «нео». Трьох’ярусний зал, розрахований на 1 тисячу осіб, прийняв глядачів 15 жовтня 1900 року. Іншу назву – Театр Королеви Марії, заклад отримав в пам’ять про видатну румунську королеву й британську принцесу Марію Единбурзьку.
Вулиці Ораді
Поряд із театром починається Шлях Республіки (Calea Republicii) – прекрасна пішохідна вулиця довжиною у 800 метрів. Її часто називають найгарнішою пішохідкою Румунії. Тут купа модних бутіків, ресторанчиків і кафе, де ви можете скуштувати страви, традиційні і для румунів, і для мадяр. Я рекомендую сармале (голубці), мімітеї (невеликі печені ковбаски) і чорбу.
Варта уваги в Ораді й споруда, з якої починалося місто – фортеця – Варад (до речі назву Орадя почали використовувати лише після Першої світової війни, коли місто перейшло від угорців до румун). Твердиня, розташована на заході середмістя, недалечко від річки. Нині це п’ятикутна зіркоподібна бастіонна конструкція із периметром мурів у 2 км. Навколо сухий рів (можливо він колись наповнювався водою, адже річка поряд і місцевість доволі низька) шириною в 50 метрів. Всередину веде дві брами, за якими розташовується п’ятикутний княжий палац із потужною замковою церквою. Периметр палацу-цитаделі 400 метрів. Нині в будівлі замість бійниць вікна – їх прорізали після втрати фортифікаційного значення твердинею. У приміщеннях княжого палацу працюють декілька музеїв.
Християнські храми Ораді (далеко не всі). На останньому фото православний кафедральний собор.
Згідно із легендою, приблизно у 1092 році угорський король Ласло І (Ладіслав) полював на берегах Швидкого Кришула. Тут його зморив сон, а у сні явилася Діва Марія, яка попросила збудувати прямо тут церкву і монастир. От не зрозуміло мені, чи звів майбутній святий Ласло церкву, але невелику фортецю Варад він почав будувати. У 1113 році, фортеця, яка потім століттями стояла на захисті Угорщини від турок і татар, вже згадувалась у документах, а у 13 столітті її досить сильно поруйнували спочатку монголо-татари, а потім трансільванці. В 14 та 15 століттях фортецю 9 раз тримали в осаді різні вороги. Взяли штурмом двічі.
Відбудували фортецю Варад у 16 столітті. Проект розробив італієць Доменіко з Болоньї. П’ятикутна бастіонна фортеця була, на той час, вершиною фортифікаційних технологій. Княжий палац був зведений у першій половині 17 століття за проектом Джакомо Ресті.
Фортеця Орадя (Варад)
Загалом можу сказати, що фортеця в Ораді не супервидовищна, але цікава, особливо, як бонус до казкового міста.
Південніше Ораді працюють два, популярних у Румунії, термальних курорти Baile felix та Baile 1 mai. Покупатись тут мені не вдалося, але відгуки в мережі непогані й знайомі хвалили – також достойний об’єкт для відвідання. А ще є аквапарк та зоопарк – ну все для повноцінного туризму.
Текст та фото Романа Маленкова.
Багато фото Ораді у нашій фотогалереї
