Садиба Сумовських у Кмитові на Житомирщині нагадує мені такого собі кіборга. Як би і свої природні частини тіла є, але більшість – штучне надбання. Одягнута в цеглу та металочерепицю на відсотків 70-80, проте із збереженими ганками, башточкою та частиною другого поверху, вона все ще може приваблювати. Все ж не зовсім зрозуміло, як над пам’яткою місцевого значення з охоронним номером так могли познущатись. Напевне, номер вже присвоїли після цієї “реконструкції” 1973 року.
Садиба була побудована в кінці 19 – початку 20 ст. панами Сумовськими, останньою власницею була Евеліна Сумовська. Про неї відомостей мало, лише з переказів те, що пані була добра та заповіла будинок дітям-сиротам, саме тому він і вцілів у революційному вирі. Щодо роду Сумовських (Шумовських), Афтаназі припускав, що родина перебралась із Східної Прусії на Волинь в середині 17 ст.
Перший же з відомих був Мацей Сумовський (нар. 1769), резиденція якого, а згодом і нащадків, була в Літині. В кінці 19 – початку 20 ст. у володінні Сумовських були водяні млини у Замличах та Луковичах, винокуренні заводи (в тому числі у Кмитові) з річним доходом 38 000 рублів, 3500 га землі, мисливські угіддя тощо.
Навколо садиби у Кмитові – парк над невеликим яром. Садиба з 1973 року використовується як школа-інтернат для дітей з особливими потребами, тому, щоб оглянути садибу навіть зовні, необхідно попередньо домовлятись.
У 1985 році, в Кмитові було відкрито нову будівлю музею образотворчого мистецтва, одого з тих сільських музеїв, який варто відвідувати. Сам музей було засновано в 1974 році Йосипом Буханчуком в рідному селі Студениця, а коли експонатів перевалило за 600, за проектом архітектора І.Фоміна в Кмитові збудували новий музей. Саме збудували, а не переобладнали інше , що було досить непросто, враховучи, що музей сільський. Напевно, робилось, в тому числі й для того, щоб популяризувати радянську культуру на селі, левова частка картин виконана в стилі соцреалізму (та це не принижує їх цінність). Окрім картин, колекція представлена скульптурами, гобеленами, фарфоровими та фаянсовими виробами, майолікою, кришталем тощо. Крім постійної експозиції, в музеї проводять тематичні та авторські виставки. Музей однозначно вартий уваги. Фото із музею можете переглянути ось тут.
Текст Ігоря Дорожка, фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
