Нинішнє Криве – невелике село (близько 600 мешканців) у Попільнянському районі. Дорога сюди така собі – найкраще їхати через Брусилів та Корнин – загалом нормально, тільки від Корнина до Кривого поганенька. Село з’явилося у 1612 році. В 19 та на початку 20 століть тут мешкала родина Юркевичів, найвідомішим представником якої був київський лікар Йосип Юркевич. В селі збереглася садиба Юркевичів – у прекрасному лісі, паркового типу, серед чагарів, кропиви та сміття, стоять жалюгідні залишки садибного будинку, над ганком якого висить табличка із написом “Казка” (колись тут був дитячий табір). Про родину Юркевичів та їх маєток у Кривому можна прочитати у прекрасній статті Дмитра Малакова, ось тут.
Головною пам’яткою села Криве є справжній шедевр українського модерну – Народний дім, спроектований архітектором Миколою Даміловським, та побудований у 1924-1929 рр. Як це не дивно, але чиновники, типу пам’яткоохоронці, радянські й українські, не внесли цю прекрасну споруду в реєстр пам’яток. Ось текст із сайту Сад українського модерну, авторства Андрія Власенка:
Знаний краєзнавець і журналіст Дмитро Малаков припускає, що автором чудового Народного будинку у Кривому може бути київський архітектор Микола Даміловський. Головний аргумент — подібність «кривенької» башти до вежі Ніжинської електростанції (останню достеменно спроектував цей чудовий київський архітектор). Що ж, пристанемо до цієї версії і ми.
Споруджено маловідому перлину УАМу з ініціативи і коштом сільської кооперативної спілки. Найяскравіше враження справляють вікна — таких вишуканих рам в облямуванні пузатеньких колонок до ХХІ століття дожило катастрофічно мало… Причаровують і досконало знайдені пропорції будинку.
Початково в кругляку на вежі відмірював час великий годинник. І не знали будівничі і фундатори, що час їхнього українського життя вже відміряно, і що дуже скоро на них чекають колективізація, Сибір, голодомори і війни… Гірко і боляче, але увесь цей апокаліпсис таки зробив свою чорну справу, виплекавши не одне покоління «іванів безпам’ятних»: принаймні, ніхто із опитаних нами мешканців Кривого не відав ані про «культурне» призначення найкрасивішої споруди села, ані, тим паче, про час будівництва. Дехто навіть стверджував, що будинок зведено у… 1970-х! Напевне, людей збиває з панталику жахлива «туалетна» плитка, якою якраз в ті «застійні» роки спотворили унікальну пам’ятку. Ми так і не знаємо, чи вдалося нам переконати селян у давності шедевру…
Нещодавно в одному крилі Народного дому влаштували церкву, тож з’явилася тиха надія на його щасливе майбутнє. Дай Боже!..
Текст Андрія Власенка, фото Романа Маленкова.
Залишки садибного будинку Юркевичів.
