Село Уздиця на Глухівщині вперше згадується в документах у березні 1636 року, коли Адам Кисіль, київський та брацлавський воєвода, один з чотирьох православних сенаторів Речі Посполитої, домігся від короля Владислава IV дозволу передати с.Уздицю свому слузі Олександру Лущевському.
На відміну від багатьох населених пунктів, які мають декілька пояснень походження назви, Уздиця має лише одну. І назва села, за переказами, походить від назви козацької уздечки, які в великій кількості виготовлялися у майстернях жителів, що проживали тут.
У 18 ст. селом володів пан Висоцький, який відзначався своєю жорстокістю та катуванням кріпаків.
Перша церква Святого Архистратига Михайла була збудована в Уздиці близько 1730 року і проіснувала більше 130 років, коли в 1863-1869 роках старанням священика Василя Одинцова, церковного старости Миколи Іваницького, полковника Єфимовича, поміщика-дворянина Сергія Висоцького, та з залученням коштів всієї громади та прихожан збудували нову.
В 1963 році церкву було закрито радянською владою, а в 1984 році взагалі зруйновано, залишився лише фундамент. Лише після отримання Україною незалежності за кошти громади та підприємців Михайлівську церкву відновили та відбудували на старому фундаменті.
У 1907 році громада села викупила у поміщика Висоцького дім та побудувала з нього земську школу на дві класні кімнати з квартирами для двох учителів. А вже за радянської влади, коли школа не могла вмістити всіх учнів, її перемістили в колишній поміщицький будинок.
Текст та фото Максима Назаренка, Олега Години та Ігоря Дорожка.
