2015 рік закінчився. Він був неймовірно складний і оцінити його важко, але він пройшов під знаком мандрівок, головною з яких була велика мандрівка-експедиція на Кіровоградщину. Ця експедиція стала можливою завдяки фінансовій допомозі читачів нашого сайту та сторінки на Фейсбуку. Ще на весні ми попросили про допомогу. І отримали її – читачі стали меценатами нашого краєзнавчого дослідження. Особливу подяку хочемо висловити Тимофію Золотоголовому та Олександру Кужелю за їх вклад у здійснення цієї експедиції.
У 2015 році усю Кіровоградщину нам об’їхати не вдалося – можливо третина, а може чверть цікавинок ще залишилось, але і того що побачили вистачило щоб сформувати загальну думку – це надзвичайно цікавий регіон: і природні, і архітектурні пам’ятки тут унікальні й ефектні, інфраструктура теж є, дороги… бувають і гірші.
Отже, наш звіт почнемо з Кіровограду.
Кіровоград проти стереотипів
Кіровоград (сподіваємося цій назві недовго залишилось жити) місто маловідоме туристам – вони сюди майже не їздять, а місцеві мешканці дивуються людям з фотоапаратами – вони не звикли, щоб у їхнє місто приїжджало багато гостей. Це несправедливість, але я вже не дивуюсь подібним несправедливостям, адже Україна всю свою історію була такою собі терра інкогніто, і залишається нею і нині. Тому в ній навіть великі міста (а в Кіровограді мешкає майже 300 тисяч осіб), з величезною кількістю доглянутих архітектурних пам’яток, серед яких немало справжніх шедеврів, з відносно розвинутою туристичною інфраструктурою, з новими атракціями (типу тюльпанів у дендропарку) залишаються невідомими мешканцям інших міст, туристам і, навіть, краєзнавцям. Ну що ж, наш сайт на те і існує, щоб намагатись виправити подібну несправедливість, зробити невідомі місця відомими…Читати далі
Кіровоград. Шедевральні лікарні
Старі лікарні Кіровограду (Єлисаведграду, чи, навіть, Інгульська) це щось особливе – точніше не старі, а старовинні – вишукані, архітектурно довершені будівлі, яким міг би позаздрити будь який туристичний центр України (і Київ, і Львів, і Одеса, і Чернівці, звичайно якби знали про існування тих лікарень, то позаздрили б), адже Кіровоград до туристичних центрів ну зовсім не відноситься, принаймні поки що…Читати далі
Кіровоград. Хоральна синагога та будинок Мейтуса. Шедеври конкурентів
Хоральна синагога та будинок Мейтуса розташовані на вулиці Віктора Чміленка. Ці архітектурні шедеври (я зовсім не боюсь цього слова) збудували різні архітектори, які працювали у Єлисаветграді на зламі 19 і 20 століть – Олександр Лишневський та Яків Паученко. Два конкуренти, один з яких став відомим на всю країну, а інший (на мій погляд більш талановитий) залишився провінційним самородком – Лишневський доріс до “великого” ще за життя, здобувши значне визнання у тоішній столиці, Паученко ж помер у відносно молодому віці, так і не залишивши рідного Єлисаветграда, але зараз вже настав час, коли художник-архітектор Яків Паученко обігнав у відомості та визнанні свого конкурента – в його рідному місті навіть створено архітектурну премію імені Якова Паученка…Читати далі
Кіровоград. Будинок Барського
Стояв би такий будинок у Києві, чи у Львові – і що думаєте не був би атракцією, не згадували б про нього екскурсоводи, не ломились би туристи? В Кіровограді про нього теж знають, але от на туристів в місті дивляться як на небачену диковинку. «Та це ж туристи!». Тому і про Кіровоград часто кажуть, як про глуху провінцію, де і подивитись нічого. Але ж є на що подивитись. І багато, дуже багато тут будинків, які можна вважати архітектурними перлинами. Будинок Барського серед них не останній…Читати далі
Ну а далі ми поринули, як здавалося зразу, в глуху провінцію. Нехай вона і “глуха”, але це не означає, що нецікава – неймовірно цікава. Експедиція почалася в Гайворонському районі в селі Казавчин.
Казавчин. Казковий Південний Буг
До Казавчина, села в Гайворонському районі Кіровоградської області, Південний Буг проходить приблизно половину дистанції, на своєму шляху до Чорного моря (чи то пак до лиману Дніпра), і саме тут, на своєрідному “екваторі” його долина чи не найгарніша – вона дуже глибока й частково нагадує каньйон Дністра, але на відміну від останнього, береги, нерівномірно порізані ярами, мають значну кількість кругленьких затишних пагорбів – таких собі окремо розставлених гір, а русло вужче і більш звивисте – його можна було б назвати схожим на Десну, якби не висота корінного берега і його оголеність. Якби не постійний шум порогів. І не Дністер, і не Десна – це збільшений варіант Росі, одна із найгарніших рік України. Бог, як називали його наші пращури. У Казавчині він просто казковий…Читати далі
Після Казавчина було село Соломія.
Соломія. Легенда про доньку Потоцького та водяний млин
У нашій краєзнавчій експедиції Гайворон став першим значним центром. Для нас, досвідчених мандрівників Україною він став ВІДКРИТТЯМ, він став несхожим на інші міста нашої неньки, розширив уявлення і знання про… Ну от хто взагалі знав про його існування? Ну чисто формально про Гайворон ми знали. Знали, що є такий районний центр, що стоїть він на Південному Бузі, що є в ньому вузькоколійка і ГЕС, але про те, що він настільки інший – не здогадувались. Звичайно це не відкриття Трої Шліманом, звичайно Гайворон – не Кам’янець-Подільський, але це місто – достойний туристичний, екскурсійний, краєзнавчий об’єкт, і саме тому, що він інший. І якщо ви захоплюєтесь містечками Західної України, гармонійними і цілісними, то і Гайворон вам сподобається, адже і він такий же, і повірте, небагато є міст, наприклад на Тернопіллі, які реально цікавіші за Гайворон.
Гайворон. Граніт та найбільша у Європі вузькоколійка
Могильне
Салькове
Хащувате
Завалля. Гігантська діра в Землі, або графіт потрібен всюди
Завалля – черговий об’єкт дослідження нашої експедиції на Кіровоградщину. Селище із майже 5 тисячями мешканців, яке вирізняється серед хоббітонсько-пейзажних (пасторально-степових) сіл кіровоградського Побужжя, прямими лініями вулиць, значною кількістю залізничних колій (хоча для Гайворону і району це банальне явище), шаблонною совдепівською забудовою, характерною для робітничих селищ, і словом, яке просто висить тут у повітрі, яке кожен житель готовий вимовити, як той зомбований німець “зіг хайль” – “графіт”. От коли про нього не знаєш, воно ніби й звичайне, це Завалля, але коли знаєш, що тут розташоване друге за розміром у світі родовище графіту, всі вулиці навкого вкриваються дрібним чорним пилом, він аж на зубах скрипіти починає…Читати далі
Кам’яна Криниця
Луполове. Млин-палац
В Селеті, на березі Луари, стоїть замок… ні, не так – в селі Луполовому, на березі Південного Бугу стоїть будівля колишнього водяного млина, яка нагадує замок. Ні, краще палац, і палац, якому може позаздрити більшість українських палаців. Нехай він без вікон і даху, нехай про нього не знають туристи, нехай в ньому ніколи не відбувалося гучних бенкетів і балів, але щодо колориту – один із кращих в Україні, при тому, що він взагалі млин…Читати далі
Люшнювате
Надеждівка
Тільки у нас і у американців. Побузьке. Музей ракетних військ
Подумати тільки – всю свою історію людство свої найбільші зусилля спрямовувало на розвиток засобів знищення людини. Що ж це за ідеологія така? Уявіть мурашник, в якому робочі мурахи працюють над зброєю із винищення мурах. Важко уявити? Мені також. Камінь, дубець, ніж, спис, лук, рушниця, гармата, бомба, ракета… Зброя передусім. Та ще й деякі народи винаходили й виготовляли цієї зброї значно більше ніж інші. Наприклад, наша колишня радянська імперія – країна в якій майже усі здобутки народу спрямовувались на озброєння. Ні тобі пральної машини, ні холодильника, ні автомобіля нормального не вміли зробити – зате танки і ракети були найкращими…Читати далі
Голованівськ. Поляки, євреї та вірмени
Не сказав би що Голованівськ туристичний центр, чи має (принаймні нині) перспективи ним стать. Але якщо сказати що містечко абсолютно нецікаве – це теж неправда, адже тут є старовинна житлова забудова, один із найстаріших на Кіровоградщині православних храмів, колишня синагога, церква на кладовищі – просто не має усе це візуальної атрактивності (особливо синагога). Єдине, що запам’ятовується після відвідин Голованівська – радянська інсталяція (пам’ятник) та розкішний храм, зведений віце-президентом спілки вірмен України Вачаганом Ростомяном…Читати далі
Межирічка. Занедбаний контр-адміральський маєток
Давидівка. Млин контр-адмірала на Ятрані
Ми трохи проскочили повз Давидівку у сусіднє село Полонисте, в якому нам повідомили, ще “нема чого їхати у ту Давидівку – млин вже давно розібрали – гідроелектростанцію будують”. Але їхати було недалеко й ми вирішили подивитись хоч на нещасні залишки. Й не прогадали, адже його зовсім не розібрали, а можна сказати навпаки – дають будівлі нове життя. Роботи йдуть повним ходом, будуються бетонні перекриття, укріплюється гребля – бути тут електростанції на Ятрані. Не розумію критиканів – невже краще щоб цей красень-млин стояв пускою й потроху валився?.. Читати далі
Перегонівка. Битва, Махно та залізний монстр
Тернівка. Бенчиків млин та мальовнича Синюха
Тернівка – село в Новоархангельському районі Кіровоградської області – чергове місце, яке може стати популярним серед туристичного загалу. Прекрасна будівля водяного млина на річці Синюсі, яка (як багато водяних млинів) більше нагадує замок, ніж господарську будівлю, а ще надзвичайно мальовнича долина Синюхи, із скельними виходами (через що її часто називають каньйоном. А найефектнішою є Біла скеля, яка за кольором скоріше чорна), широченним степовим різнотрав’ям на високих закруглених берегах та відчуттям дрібності людини перед величчю природи…Читати далі
Нерубайка
Злинка. Урочище Каскади
Те що ви бачите на фотографіях – масивні виходи кристалічного фундаменту, відшліфовані льодовиком та водою, вживу виглядають ще величніше, хоч це лише пам’ятка природи місцевого значення. Розташована пам’ятка на річці Буки (дехто плутає із каньйоном у Буках, на Гірському Тікичі). На берегах ростуть три вида ірисів, тюльпани бугські, цікаві сукуленти та купа інших рослин…Читати далі
Мала Виска. Селище створене молдаванами
Як виявилось, першими поселенцями там де нині стоїть Мала Виска, були молдавани, тому нині в містечку є район Бессарабія. Під час відвідин райцентру ми цього не знали – якби знали, можливо по іншому подивились би на Малу Виску. На її старовинні палац та гімназію, на її зруйновані цукровий та спиртовий заводи, на її головну пам’ятку (на наш погляд) – гранітне вагоноремонтне депо…Читати далі
Новомиргород та Златопіль. Перли у мушлях чи діаманти у гною
Нестримна радість охоплює мене – професійного географа, коли відкриваю для себе такі куточки. Якихось 230 км на південь від Києва – і справжнє відкриття, майже географічне: тут тобі й еклектика, й модерн і навіть тетраконх. А історія яка!.. Але до весни 2011 року все це було мені невідомим. Про Златопіль я не чув взагалі, а Новомиргород лише бачив на карті. Чомусь мені здавалося що усі недалекі цікаві об’єкти я, якщо не бачив, то хоч знав. Неодноразово бував у Шполі, за 33 км від цього міста, але уявлення не мав про розкішну златопільську гімназію та геніальну будівлю новомиргородської лікарні…Читати далі
Кримки. Параскевська церква, або не їдьте сюди із Новомиргорода
Розумівка. Усипальня родини Раєвських
Бірки
Олександрівка
Водяне. Старовинна лісна школа і таємниче озеро
Ясинуватка. Загублений палац Вінберга
В Україні багато величних руїн – ситуація просто жахлива – руйнується значно швидше ніж ремонтується. Особливо вражають області традиційно не туристичні, де і руйнуватись здавалося б нічому. Але виявляється є чому руйнуватись. Як от на Кіровоградщині, яку ми практично не знали ще минулого року. Та ще й які споруди тут руйнуються…Читати далі
Морозівський та Костянтинівський вугільні розрізи
Талова Балка. Прекрасний загублений храм
Онуфріївка. Дендропарк родини Толстих. Реалії та перспективи
Олександрія
ДАЛІ БУДЕ