Борівці і Киселів

В села Киселів та Борівці не радив би вам їздити без потреби. Я пожалкував, що туди поїхав: втратив щонайменш 3 години, а нічого особливо цікавого не побачив. Дороги – ніякі, і навіть, якщо ви й доїхали до цілі, ніхто не гарантує, що вам вдасться побачити цікавості, про які пишуть нечисленні джерела. Почнемо з Борівців.
В БОРІВЦЯХ (перша згадка – 1588 рік, 1,5 тис. мешканців) варто оглянути дерев’яну церкву Покрови 1846 року побудови. Храм – однокупольний, хрещатий в плані. Стіні – дерев’яні (це вже прогрес!) .

Церква і дзвіниця:


На околиці села є природна пам’ятка «Озеро Болото». Якщо ви захочете її подивитися, та ще й автівкою, то її купання в болоті вам гарантовано. Озеро являє собою водойму природного походження з плаваючими торфовими островами та рідкісними водно-болотними рослинами. Озеро знаходиться на південний захід від села у верхів’ях одного з витоків річки Совиці-Ставчанської, займає площу 20,4 гектара, витягнуто майже на 1 кілометр із заходу на схід і має ширину від 100 до 300 метрів. Глибина озера в верхній частині складає 1 – 2 метри, в нижній – 3 – 4 метри, а у карстових впадинах глибина сягає 5 – 6 метрів. Основну цінність і екзотичність становлять плаваючі торф’яні острови площею 0,1 – 1,5 гектара з підводною подушкою півтора – два метри завтовшки та деревами – вільхою та вербами, висотою до 6 метрів. Озеро оточує буферна зона, утворена водно-болотною, лучною та деревно-кущовою рослинністю.

Дороги до озера немає. Треба йти через оране поле. Якщо є бажання, можете спробувати. Може й поблизу там цікаво. В мене такого бажання не з’явилося.
Не дуже вдала панорама:

З КИСЕЛІВОМ (перша згадка – 1652 рік, 2,8 тис. мешканців) все набагато складніше. Десь зустрічав інформацію про неймовірної краси Киселівський дендропарк, розташований в заповідному урочищі Гайдейка. Парк створений у 1864 році поміщиком Іваном фон Зотта, тодішнім власником села, він нараховує понад 100 видів цінних екзотичних рослин: тис, кипарисовики, лимонник китайський, тюльпанове дерево, магнолія, суланта, дуби, ялівці, гікорі, каштани та інші. Плавно-горбистий рельєф парку являє собою замкнуту карстову глибоку впадину зі схилами різних експозицій. Є декілька постійно діючих водних джерел. Одне з них утворює невеличкий ставок. Парк має санітарно-гігієнічне, оздоровче, науково-пізнавальне та естетичне значення. На його території збереглася турецька криниця, побудована у 1864 році.
Якщо виникне бажання його подивитися, то скажу, що він знаходиться кілометрах в п’яти від села, у бік Заліщиків. При чому, не при трасі. Декілька людей намагалося пояснити мені місце його розташування, але пошуки виявилися марними. Коли я все ж таки знайшов польову дорогу, яка веде до парку, вона вивела мене до Стефанештів. Та не відразу: довелося поблукати і кілька раз викупати машину в багнюці. Вияснилося потім, що ця «Гайдейка» – це й близько не Киселів, а місце біля маленького хутора поблизу залізничної стації «Стефанешти».
Ці дерева за полем і є дендропарк «Гайдейка»:

Бажання повертатися до Киселіва, щоб оглянути дерев’яну Михайлівську церкву (1848), не було ніякого. А ось ставок поблизу села дійсно симпатичний (панорама клікабельна):

Ось така сумна подорож… Враження від поїздки – найгірші. Марно втрачений час, який можна б було з користю використати для огляду чогось цікавого, ніхто не поверне…

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu