Скорики знаходяться в декількох кілометрах на північ від Підволочиська. Сюда варто приїхати, щоб побачити королеву тернопільських дерев’яних церков – церкву Іоанна Богослова, одну з 5 на Тернопільщині, які не заховані під бляхою. Дивно, але незважаючи на певну глушину і віддаленість від обласного центру, дорога сюди – пристойна. Крім красуні-церкви в селі є цвинтар з симпатичними надгробками на цвинтарною капличкою. Є багато цікавого і навколо села. В Скориках можна зупинитися і по дорогі до замку в Токах.
Село вперше згадується у 1598 році під назвою Скориківці. Мабуть, нічим видатним в історії краю Скорики не відзначалися, за виключенням історії на грані з легендою. Кажуть, що у 1659 році у скориківській церкві перед походом на Збараж сповідався Богдан Хмельницький із своїм козацьким військом.
Прийнято вважати, що церква Іоанна Богослова у Скориках походить з XVII століття. Дослідники називають різні дати її побудови: 1695, 1700, 1744 роки. Якщо вірити легенді про Богдана Хмельницького, то церква у середині XVII століття вже існувала. Можливо, зазначені роки пов’язані з перебудовою храму.
Іоаннобогословська церква є пам’яткою архітектури національного значення. За деякими даними включена по переліку культурної спадщини ЮНЕСКО. Це – типово подільський дерев’яних храм, збудований за всіма традиціями народного дерев’яного церковного зодчества. Складається церква з трьох квадратних у плані зрубів, над якими височіють три наметові двоярусні бані восьмигранної форми, вкриті ґонтом. Низ будівлі прикрашає широке опасання на фігурних кронштейнах, під яким можна було ховатися від дощу та непогоди.
В інтер’єрі храму – чудовий монументальний чотириярусний іконостас з царськими вратами та іконами XVIII ст. Головний мотив різьблення іконостасу – листя аканту, виноградні грона й квіти. Виконаний він в українських національних традиціях: на одній з ікон маленький Ісус вдягнений у вишиванку. За переказами, іконостас був замовлений для церкви Богданом Хмельницьким і був привезений до Скориків волами. Колись у храмі перебувала ікона “Страшний суд”, теж, начебто, подарована Хмельницьким.
Реставрацію церкви проведено у 1989 – 1991 році, а іконостас відновлено у 1999 році. Своїй реставрації іконостас має бути вдячний тодішньому Президентові Леоніду Кучмі, який перебував з робочою поїздкою по західній Україні, заїхав до Скориків і, звичайно, завітав до церкви. Настоятель храму отець Степан Кебало розповів очільнику держави про гетьмана і його щедрі пожертви, і натякнув на те, що не завадило б і Президенту пожертвувати на церкву. Діватися не було куди, і чудовий іконостас було відновлено. Щоправда, не за президентські, а за бюджетні кошти.
Одночасно з реставрацією храму було вдало відновлено і дзвіницю, що є, одночасно, і брамою при вході на подвір’я.
За пару сотень метрів від церкви – старий цвинтар з купою оригінальних надгробків.
“Козацький” хрест:
З австрійських часів зберігся родинний гробовець однієї з родин, яка проживала в Скориках.
Поруч нещодавно збудовано нову греко-католицьку церкву.
Текст Андрія Бондаренка, фото Андрія Бондаренка та Романа Маленкова.
