Був собі козак Охрім Макуха. Бойовий і розумний він дослужився до звання курінного отамана Запорізької Січі. Мав трьох синів, з яких і пішов козацький рід Макух. Один із його праправнуків – Степан, відзначився у взятті Очакова – російській загарбницькій битві, яка відбулася у 1788 році – він першим тоді піднявся на стіну, й встановив на ній прапор – хто його знає який, за що отримав чин хорунжого і спадкове дворянство. У дворянському документі він змінив прізвище Макуха, на Миклуха.
Щодо другої половинки прізвища видатного мандрівника – Маклай, то якось я і не задумувався, що таке прізвище мав герой фільму “Назад у майбутнє” – шотландське. Є легенда, що був собі такий Мікаель Маклай, який у складі найманого війська, бився проти козаків у 17 столітті, й потрапив у полон. Там він прийняв православ’я, і женився на представниці роду Миклух, але свого прізвища офіційно дітям дати не міг. Лише у 19 столітті, Микола Миколайович Миклуха почав додавати до свого прізвища Маклай – згадав шотландське коріння, і став відомим на весь світ.
Батько мандрівника – Микола Ілліч Миклуха, народився у полковому козацькому місті Стародуб. Працював інженером шляхів сполучення, будував залізниці, був знайомий із Тарасом Шевченком. Відома історія, коли Миклуха переказав поштою 150 карбованців Шевченку у заслання. Переказ затримали, а Миклуху звільнили із роботи. Почалося слідство, але Микола не дожив до його закінчення – помер від сухот у 1857 році, не доживши до сорока. По собі залишив 11 річного сина, який став видатним етнографом, антропологом, географом – росіяни пишуть російським, українці – російським, українського походження, а от англійська Вікіпедія називає його українсько-російським вченим.
Що у Миклухо-Маклаї російського? Його дід по матері був німцем (Беккер), бабця по матері – полячка Шатковська, по батьковій лінії – самі лише українці, і один шотландець. Ну що в ньому російського? Народився у Росії. Так тоді все була Росія. А свої наукові роботи Микола Миколайович писав переважно англійською та німецькою мовами.
Брат Миколи, Михайло, не був дослідником заморських земель, і не здобув всесвітньої слави. Але він досліджував етнографію Полісся, і мав маєток у селі Гамарня, біля Малина. Нині на території маєтку у 20-ті роки минулого століття створили лісотехнікум, який нині є коледжом. Садибний будинок добряче перебудували – в ньому не зразу впізнаєш неоготичний палац.
У 2015 році в Гамарні, будівлі коледжу, відкрили четвертий в Україні музей Миклухи-Маклая. Кажуть, що Микола неодноразово бував у цьому маєтку у брата, тому й музей.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
