Водяні млини. Ці трударі здавна забезпечували українців борошном, а відповідно хлібом. До них завжди тяглися. Їх поважали, любили, на відміну від замків та фортець, які завжди були страховидлом для народу, й похмурими примарами висіли над хуторами та селами. Але зараз стільки зойків та зітхань з приводу жахливого стану українських замків, й практично повна тиша з приводу жахливого стану водяних млинів, споруд, в плані візуальної атрактивності для туристів часто, мінімум, не менш ефектних ніж замки, але мирних, і колись, любимих. Звичайно, будь яка архітектурна пам’ятка – це наша історія і велич, і не подумайте, що я не люблю замків, від них я теж у захопленні, це я так, для прикладу – чому одні пацієнти у нас більш англійські ніж інші?
Найбільше водяних млинів в Україні було і збереглося донині на річках Південний Буг та Рось (та на їх притоках) – повноводних річках, які протікають в межах Українського кристалічного щита – це бурхливі водні потоки із значними перепадами висот, відповідно місцевість тут була зручна для будівництва млинів, а води вистачало… тому й не дивно, що більшість об’єктів нашого рейтингу розташовані саме у басейнах цих річок. Рейтинг цей звичайно суб’єктивний, але іншого нема, так що вибачайте.
Отже починаємо з кінця. Після першої десятки буде п’ятірка запасних.
10. Селезівка (Овруцький район, Житомирська область). Річка Болотниця. За відродження традицій.
Цей млин був збудований вже у ХХІ столітті завдяки зусиллям директора Поліського природного заповідника Сергія Жили. По всій Україні водяні млини руйнуються і зникають, а тут, у поліській глушині, з’явився і працює. І нехай він новий, нехай невеличкий, але він справжній – єдиний у нашому рейтингу, що працює від сили води.
Фото із жж 
freckle06
Стаття про Селезівку і Поліський природний заповідник
9. Ягнятин (Ружинський район, Житомирська область). Річка Роставиця. За гармонію будівлі з природою та за ініціативу.
Водяний млин у Ягнятині будувався на початку ХХ століття, зараз його інтенсивно відновлюють. Активні та небідні молоді люди викупили цей млин у громади з обіцянкою зробити його млином – щоб він молов борошно. Й не обдурили. Вивезли звідси тонни сміття, поремонтували обладнання… В планах збудувати поряд готель, чи то якийсь розважальний комплекс, адже мальовничість природи, та недалеке (6 км) розташування Верхівні, може привабити сюди туристів.
8. Сокілець (Немирівський район, Вінницька область). Річка Південний Буг. За красу й німецьке коріння.
Розкішний водяний млин у Сокільці будували німецькі майстри на замовлення графа Костянтина Потоцького у 1899 році. Автором проекту був архітектор Ян Гойріх (і це, чи не єдиний млин, архітектор якого відомий). Цей млин є відомим туристичним об’єктом, про нього немало написано.
7. Луполове (Ульянівський район, Кіровоградська область). Річка Південний Буг. За візуальну атрактивність.
Побачивши хоча б раз цей млин, збудований у кінці ХІХ століття, його вже не забути – картинка фіксується в пам’яті, і стає одним із еталонів напівзруйнованого водяного млина.
Фото із Вікіпедії
6. Чубинці. (Сквирський район, Київської області). Річка Роставиця. За стиль старої веселої Англії.
Цей млин (правий) є одним із двох, збудованих на берегах Роставиці у Чубинцях в кінці позаминулого століття. Неоготичний стиль у синтезі із модерном надає будівлі особливого колориту – здається що це садибний будинок дворянського гнізда із якогось фільму про стару Англію.
5. Бушеве (Рокитнянський район, Київська область). Річка Рось. За схожість на фортифікацію та зразковий утилітарний модерн.
Цей млин був збудований в кінці ХІХ століття. Нині його частина напівзруйнована (якраз та те було колесо та шлюз), а частина перебуває в оренді й загорожена високим бетонним забором. Потужна монументальна споруда своєю архітектурою нагадує якийсь тюремний замок і, ніби переносить у давні часи.
4. Піківець (Уманський район, Черкаська область). Річка Уманка. За зразкове перетворення.
Цей млин є справжнім зразком того, у що можна перетворити старовинний млин. Чудовий затишний ресторан, у який так і хочеться повернутись.
3. Немирів (Вінницька область). Річка Устя. За необароко та середньовічну зовнішність.
Це дужеее ефектна будівля. Замок-палац збудований у формах бароко, який виконував функції парового млина. Ми довго думали, чи включати парові млини у рейтинг водяних. Вирішили включити, адже вони завжди будувалися на берегах річок, і нині від водяних нічим не відрізняються, бо якщо і працюють, то працюють від електроенергії.
Млин у Немирові будували чеські майстри у 1905 році. Архітектор Пехер.
2. Радомишль (Житомирська область). Річка Мика. За те що замок.
Тут ще один паровий млин. Більш романтичної конструкції для колишнього парового млина й придумати важко. Багато туристів думають що це дійсно замок, а дехто каже, що він нічим не гірший за деякі замки Східної Європи.
1. Городище-Пустоварівське (Володарський район, Київська область). За захват, який охоплює кожного.
Чи є в Україні ще один такий ефектний господарський комплекс – нам не відомо. Це щось особливе і його потрібно побачити кожному. Два величезних млини на двох берегах Росі, під ними гребля та вируюча річка, а між ними підвісний пішохідний міст. Один млин повністю кам’яний, інший – цегляний. Один робочий ще й нині, а в іншому людські квартири та гідроелектростація. А ще у комплекс входеть надпотужна підпірна стіна і купа комор.
Стаття про Городище-Пустоварівське і млини
П’ятірка запасних:
Мигія (Первомайський район, Миколаївська область). Річка Південний Буг. За монументальну привітність.
Навколо киплять бузькі пороги, тут Мекка рафтерів та інших естремалів, але ціле літо тут масова купальня (серед каміння в бурунах), над якою височіє похмура громада млина, який збудував у ХІХ столітті Скаржинський.
Буки (Маньківський район, Черкаська область). Річка Гірський Тікич. За каньйон.
Мальовничі руїни млина, але навколо все на порядок мальовничіше. Навколо просто фантастичний Буцький каньйон Гірського Тікича.
Стаття про Буки, каньйон та млин
Шамраївка (Сквирський район, Київська область). Річка Роставиця. За олійницю.
Збудований Браницькими наприкінці ХІХ століття і добудований у 1907 році цей млин працює і нині. Щоправда від електродвигуна. Тут же працює старовинна олійниця, в якій деякі агрегати були виготовлені ще у 1870-х роках на заводі Метцеля у Білій Церкві. А смачнішої олії зараз не спробуєш.
Буки (Сквирський район, Київська область). Річка Роставиця. За вік, автентичність та чудернацьку греблю.
Ще одні Буки і ще один рейтинговий млин. Красивий… Розташований за адресою Млинова, 1 – це далеченько від ландшафтного парку Суслова. Не так давно на млині віднайшли кам’яну таблицю, яка вказує на те, що млин збудував у 1846 році Станіслав Абрамович. Відповідно, це один із найстаріших великих водяних млинів, серед тих що збереглися в нашій країні. Гребля млина складена із величезних брил і формує декілька рукавів.
Синява (Рокитнянський район, Київська область). Річка Рось. За розміри та перспективи.
Колись млин у Синяві нагадував замок, нині він нагадує банк. Хтось із можновладців викупив величезну будівлю і перетворює на готельно-розважальний комплекс. Млин відбудували у якомусь неомодерністському стилі (хоча він і був модерновим) і він став нагадувати столичний бізнес-центр. Але видно що робити на млині не зупиняються, і можливо ми ще не розуміємо всієї повноти задуму… В будь-якому випадку краще так, ніж так як у більшості, краще готель ніж руїни. Та і виглядає воно все рівно симпатично.
Статті про Синяву: Синява