Село Синява розташоване за 1 км на південь від Рокитного на річці Рось. Офіційно перша згадка про село датується 1550 роком. Але очевидно, що поселення тут було значно раніше. У Синяві мешкає 3600 осіб.
Водяний млин. Фото 2007 року
Водяний млин. Фото 2014 року
Водяний млин у Синяві є пам’яткою архітектури місцевого значення. Його збудували на початку ХІХ століття, але у 1904 році він був суттєво збільшений.
Село Синява, що розташоване на правому березі Росі. Це село вперше згадується в офіційних документах під 1550 роком, хоча перекази вказують, що раніше на місці села стояло поселення – Стринява. Більш давнє походження Синяви підтверджують і численні городища та кургани, що оточують поселення.
Відразу при в’їзді у Синяву звертає на себе увагу комплекс будівель велетенського водяного млина. Особливо ефектний вигляд має чотирьохповерхова екзотична споруда – своєрідна архітектурна суміш Тернопільського замку та заводу «Арсенал», відтворена в «цегляному» стилі. Напис на фасаді вказує дату будівництва – 1904 рік. Але частину будівель млина звели майже на сто років раніше. Млин працює і нині, хоча Рось вже давно не крутить його колеса – водяну тягу замінив електродвигун.
Неподалік від млина розташований ще один туристичний об’єкт Синяви – п’ятизрубна дерев’яна церква з п’ятьма банями та дзвіницею. Цей храм звели у 1730 році на честь Святого Миколая. У 1878 році до нього прибудували дзвіницю та притвор. Зруби церкви стоять на великих дубових брусах і в плані утворюють хрест. Нахилені до центру стіни зрубів підкреслюють неймовірну пластичність будівлі.
Синявська Миколаївська церква була поставлена на місці значно старішого храму, спаленого татарами. Вона відноситься до найвидатніших дерев’яних споруд України і презентує культову архітектуру Правобережного Придніпров’я не в музеї архітектури та побуту, а безпосередньо на місці побудови. Вона віжноситься до церков, які традиційно називають козацькими, адже саме козацькими майстрами були розроблені перші проекти таких храмів. Це єдина п’ятибанна козацька церква Наддніпрянщини. Решту знищили російські окупанти в часи ссср.
Приблизно у 2019 році місцевий священик упц мп вирішив зробити самовільний і незаконний ремонт церкви – пам’ятки національного значення. Зібравши кошти із місцевих донаторів він замовив золоті бані на храм та почав його утеплювати. Шаром мінеральної вати та плити-осб козацьку церкву було спотворено. Цікаво, що ремонт кілька разів зупиняли, але священик його продовжував. Нині храм так і стоїть сплюндрований під шаром синтетичних матеріалів. Історичний зруб під ними трухне і руйнується. Це варварство.
Текст та фото Романа Маленкова.
Читайте також: Млин у Синяві. Вчора й сьогодні. Яка ваша думка?
