Село Кам’яна Криниця було засноване ще у 17 столітті – коли точно достеменно невідомо. Назву йому дала криниця, з якої витікає струмок-річка Кам’янка. Вона розташована на північно-західній околиці села – там в радянський період збудували щось типу басейну й поставили пам’ятний знак, який нагадує, що «Кам’яна криниця» – гідрологічна пам’ятка природи. Над самим джерелом, закутим у бетонну криницю, стоїть каплиця.
Із 18 століття Кам’яна Криниця належала родині Потоцьких. Граф Болеслав Потоцький подарував село та навколишні землі своїй дочці Марії, яка вийшла заміж за графа Строганова. Цікаво, що подружжя у 1850 році вирішило продати землі навколо Кам’яної Криниці селянам, але тим не вдалося зібрати необхідні 40 тисяч рублів, тому землю вони змогли викупити лише після відміни кріпацтва.
Святодухівська церква (1876 р.)
Першу дерев’яну церкву в селі звели у 1753 році. В 19 столітті вона занепала й у 1804-му збудували нову, а у 1876 році, на кошти парафіян, звели цеглову церкву. Освятили її на честь Зішестя Святого Духа. Храм, зведений у типовому для Єлисаветградщини єпархіальному стилі, стоїть у селі і нині, щоправда в радянський період із нього добряче познущались. Зараз храм діючий і досить шанований у селі
Є у Кам’яній Криниці водяний млин – колишній водяний млин, адже він нині якщо і працює, то точно не від води. Звели його найімовірніше у 20-30-ті роки минулого століття. А ще у радянський період тут збудували дуже цікаву будівлю школи – кооричнева, у темну смужку – її можна вважати найцікавішою будівлею Кам’яної Криниці. Цікаво, що подібні школи ми бачили у ще кількох селах Кіровоградщини.
Текст та фото Романа Маленкова
Водяний млин
Школа
