Старі лікарні Кропивницького це щось особливе – точніше не старі, а старовинні – вишукані, архітектурно довершені будівлі, яким міг би позаздрити будь який туристичний центр України (і Київ, і Львів, і Одеса, і Чернівці, звичайно якби знали про існування тих лікарень, то позаздрили б), адже Кропивницький до туристичних центрів ну зовсім не відноситься, принаймні поки що.
Найстарішою лікарнею Кропивницького є міська лікарня № 1, яку звели ще у 18 столітті у фортеці Святої Єлисавети – тоді вона була військовим шпиталем. Але цю лікарню ми опустимо – крім віку, вона мало чим цікава. Розповімо про інші.
Лікарня Вайсенберга
Ця чудова будівля, в якій нині розміщене обласне управління охорони здоров’я, була зведена за проектом геніального єлисаветградського архітектора Якова Паученка (дядька відомого художника Осмьоркіна) в стилі еклектики (причому в формах переважають елементи неоготики і необароко – такі поєднання зустрічаються рідко). Теперішня адреса будівлі – вулиця Чмиленка 74 (в радянський період це була вулиця Дзержинськокого, а в царський – Івановська). Будівництво завершили у 1898 році.
Лікарня Вайсенберга
Замовник будівлі, Самуїл Абрамович Вайсенберг був відомим у імперії лікарем, який лікував внутрішні жіночі хвороби. Будівля стала не лише житлом для лікаря, але і лікарнею, до якої почали приїжджати жінки з усієї Росії. Платили вони, мабуть, непогано, тому заклад Вайсенберга процвітав. Але лікар не був скнарою, про що свідчить його згода лікувати хворих на холеру, під час епідемії, безкоштовно. Він був науковцем, доктором медицини Гейдельберзького університету (найстаріший і один із найпрестижніших університетів Німеччини), громадським діячем і, навіть, літератором.
Цікаво, що Вайсенберг займався ще й антропологією – досліджував антропологічні типи євреїв України, а також караїмів і татар.
Після 1917 року чудову лікарню Вайсенберга було націоналізовано більшовиками – професору залишили лише одну кімнату, а потім і її відібрали, поселивши видатного лікаря в комуналці. Помер Самуїл Абрамович у 1928 році, у забутті та бідності.
Лікарня Гольденберга
Ще одне творіння Паученка – ще одна єврейська лікарня зведена на кошти Ісаака Абрамовича Гольденберга, лікаря нервових захворювань, ерудита і новатора. Стиль лікарні – мавританський (якщо бути точним – неомавританський), який вирізняється аркадами, куполами, складним геометричним орнаментом – елементами, характерними для архітектури, періоду панування в Іспанії маврів (так називали тоді арабів).
Лікарня Гольденберга у ХІХ столітті (фото звідси)
Будівля оздоблена декоративною плиткою, тиньк на ній різьблений, а цегла кольорова. Ну не Кіровоград, а Крим якийсь. Збудовану у схожому стилі й майже в той самий час караїмську кенасу у Києві називають архітектурним шедевром, про Паученка ж ніхто за межами Кіровограда практично не знає, та і в Кіровограді мало хто знає.
Лікарня Святої Анни
Ця чудова лікарня, яка нині виконує функції роддому, була зведена на кошти видатної меценатки грецького походження Анни Дмитрян (Мартакі у дівоцтві). Майже усі свої статки вона пустила на будівництво двох чудових лікарень – у Новомиргороді (звідки вона родом) та Єлисаветграді – обидві нині можна вважати архітектурними перлинами.
Лікарня Святої Анни у ХІХ ст.
У 1901 році комітет Червоного Хреста виділив дві десятини землі на спорудження лікарні, фінансувати яке згодилась Анна Дмитрян. Архітектором було запрошено Олександра Лішневського (викликаного із самої столиці), але замовниці креслення не сподобались і вона відхилила проект Лішневського. Для створення нового проекту запросили Якова Паученка.
Заклали будівлю у липні 1902 року. Урочисту процедуру закладення очолював міський голова Пашутін.
В травні 1904 року лікарню було освячено і відкрито. Ось яким був заповіт Анни Дмитрян:
«Я, потомствена почесна громадянка А. М. Дмитрян, передаючи спору¬джену мною лікарню в пам’ять моєї дочки Анни Афанасіївни, вартістю 200 тисяч рублів, у відання Російського Товариства Червоного Хреста, бажаю:
1) лікарня має бути названою на честь Св. Анни;
2) двадцять ліжок в ім’я моєї дочки Анни призначаються для неімущих християнської віри; кількість їх не мо¬же бути зменшена;
3) лікарня повинна стояти на рівні сучасних наукових вимог і давати простір для занять наукою молодим медикам;
4) лікарня, в міру надходження платних внесків на утримання ліжок, повинна скорочувати кількість платних ліжок для того, щоб з часом надати всі сорок ліжок для лікування неіму¬щих;
5) кількість платних ліжок не повинна збільшуватися за рахунок безплатних;
6) головним лікарем та її довічним директором призначається Ф. Юцкевич». Взято звідси
Будівництво лікарні обійшлося Дмитрян в 200 тисяч рублів, ще 300 тисяч вона дала на утримання закладу. Лікарня, в архітектурному вирішенні, стала своєрідним еталоном «цегляного» модерну. Це будівля, яку можна поставити в один ряд із найвеличнішими спорудами початку 20 століття на теренах України, і лише за неї Яків Паученко повинен бути відомим не менше, ніж Городецький або Главка, але…
Текст та фото Романа Маленкова
