Стояв би такий будинок у Києві, чи у Львові – і що думаєте не був би атракцією, не згадували б про нього екскурсоводи, не ломились би туристи? В Кропивницькому про нього теж знають, але от на туристів в місті дивляться як на небачену диковинку. «Та це ж туристи!». Тому і про Кропивницький. часто кажуть, як про глуху провінцію, де і подивитись нічого. Але ж є на що подивитись. І багато, дуже багато тут будинків, які можна вважати архітектурними перлинами. Будинок Барського серед них не останній.
Зводився цей будинок досить довго – із 1895-го по 1910-й – 15 років. Замовником був єврейський купець Абрам Давидович Барський, тому й називають будівлю будинком Барського. Проект розробив талановитий архітектор Олександр Лішневський, відомий своїми будівлями у Санкт-Петербургу. В Єлисаведграді Лішневський теж збудував немало – разом із Яковом Паученком він є одним із головних творців неповторного Єлисаведградського середмістя.
Будинок Барського був зведений у стилі раннього модерну з елементами неокласицизму. Його оздобили розкішною ліпниною, символіка якої відображала все найважливіше для власника: млинарські жорна на вуличному фасаді – борошняний бізнес, павичі та квіти – символ процвітання, пелікан, який відганяє від гнізда змій – родинність та материнство. Міська легенда говорить, що маскарони (жіночі обличчя) на фасаді – купцеві дочки – жива (з розплющеними очима) і мертві (із заплющеними), хоча насправді подібні маскарони мають відображати добовий цикл зміни дня і ночі.
Абрам Барський був успішним бізнесменом, який мав власні млини й торгував борошном. Але після революції 1905 року ситуація в Єлисаведграді змінилася – з’явилися анархісти, які почали займатися здирництвом (фактично рекетом). Із міських купців вони вимагали по 500 рублів сріблом – величезну на той час суму. Барський відмовився платити і його вбили – застрелили, коли він виходив із дружиною із синагоги. Сталося це 1907 році. Недобудований будинок, разом із млинарським бізнесом успадкував син Абрама, але змушений був продати, як бізнес, так і будинок, в який згодом переїхало відділення якогось банку.
Із 1929 року в будинку розмістився краєзнавчий музей, який займає приміщення і нині.
Текст та фото Романа Маленкова
