В Україні багато величних руїн – ситуація просто жахлива – руйнується значно швидше ніж ремонтується. Особливо вражають області традиційно не туристичні, де і руйнуватись здавалося б нічому. Але виявляється є чому руйнуватись. Як от на Кіровоградщині, яку ми практично не знали ще минулого року. Та ще й які споруди тут руйнуються…
У селі Ясинуватка доживає віку (хочеться сподіватись що це не так) великий палац, який у переліку пам’яток називають палацом Вимберга, зведеним у 1870 році. По стилю, на мій погляд, на 1870-й тягне лише башта – решта будівлі – цегляна еклектика десь 90-х років 19 століття. Та і з Вимбергом мабуть помилочка вийшла – прізвище власника палацу було Вінберг, а звали його Василь Федорович. Він був 1861 року народження, тому у 1870-му будувати палац не міг – малий ще був. В дорослому віці був військовим, в званні штабс-капітана одружився на Єлисаветі Анненковій, яка отримала Єсиноватку (тодішня назва Ясинуватки) у спадок від матері. Відомо, що закінчив службу Вінберг генерал-майором, а от чи доклав рук до будівництва палацу у Ясинуватці – невідомо.
Отже, наприкінці 19 століття палац точно належав Вінбергам – скоріш за все вони його й побудували, можливо, на місці попередньої садиби. Стиль будівлі еклектика з елементами неоготики (такою можна було вважати башту). Палац мав неабиякі розміри, як для садибного будинку достатньо рядових поміщиків.
Фото 1962 року, із сайту “Шукач”. Тоді тут був інтернат
Фото 2015 року
Після більшовицької окупації території у палаці спочатку розмістили школу, потім інтернат. У повоєнний період для інтернату збудували інший корпус, а тут був спальний гуртожиток. Все було у достатньо гарному стані, доки не почалася “пєрєстройка” і не розвалився союз… У 1997 році сільрада (яка розташована у сусідньому селі Бандурівка) віддала будівлю у оренду новоствореному жіночому монастирю, як стверджують, УПЦ КП.
Монастир довів палац до зубожіння – були зрізані й продані на брухт усі металеві деталі: балкони, балки, ковані ворота, а у 2004 році тут сталася велика пожежа, яка залишила, від колись величної споруди, голі стіни. Настоятелька монастиря, після пожежі кудись зникла. Важко навіть слова підібрати, щоб охарактеризувати варварство вчинене монастирем.
У 2007 році Бандурівська сільська рада розірвала контракт із УПЦ КП. Пізніше будівлю передали в оренду момнастирю УПЦ МП, що розташований недалеко, у селі Диківка. Місцеві мешканці кажуть апологети “рускава міра” продовжили грабіж недограбованого – просто почали вивозити цеглу, нібито, навіть продавали її.
Ось така от сумна історія про найгарніший і найбільший палац Кіровоградщини, про який, практично ніхто не знає. Хоча, знову ж за непідтвердженими даними, цей палац є копією якогось палацу із Санкт-Петербургу, в якому зараз музей, тому будівля мала б бути хоч трохи відомою.
Поряд із Ясинуваткою розташований Морозівський вугільний розріз.
Текст та фото Романа Маленкова
Використано матеріали газети “Народне слово” та архівне фото із сайту “Шукач”
На останньому фото руїни радянського “клубу”. Більше фото дивіться у галереї
