У 988 році, після кількох місяців облоги, Великий київський князь Володимир захопив Херсонес, візантійське, на той час, місто. Саме взяття Херсонесу дозволило Володимиру диктувати свої умови візантійському імператору Василю ІІ, та одружитися з його дочкою Ганною. Цього ж року, в Херсонесі Володимир-язичник, став Василем-християнином. А потім було Хрещення Русі.
На честь Херсонесу Таврійського названо місто Херсон, а руська назва Херсонесу – Корсунь – відобразилася в назві Корсунь-Шевченківський. А ще руїни Херсонесу зображені на купюрі, номіналом 1 гривня.
Історико-археологічний заповідник «Херсонес Таврійський» розташований на території міста Севастополь в Криму. Музей-заповідник на руїнах античного грецького міста Херсонес було створено ще у 1892 році. А у 2013 році Херсонес було внесено у Список Світової спадщини ЮНЕСКО.
Критерії ЮНЕСКО.
Критерій іі: Херсонес Таврійський є видатним свідченням обміну, що відбувався між грецькою, римською і візантійською імперіями і населенням Північного Причорномор’я. Поліс і його хора зберігали роль центру обміну впливами і взаємного збагачення між культурами протягом дуже довгого часу і з безперервністю протягом тисячоліть.
Критерій v: Херсонес Таврійський і його Хора представляють собою реліктовий сільськогосподарський ландшафт величезної і, добре збереженої системи землевідведення. Навколо поліса понад 400 рівних земельних ділянок. Залишки стін, укріплень, садиб та характерної мережі вулиць відображають спосіб життя жителів міста і ілюструють використання сільського господарства та безперервність ландшафту, незважаючи на подальші зміни у виробництві.
Херсонес Таврійський був заснований у 5 столітті до нашої ери дорійськими греками. Сама назва Херсонес означає півострів. На Гераклейському півострові (південно-західна частина Криму) було закладено поліс, який оточили сільськогосподарськими територіями. З часом Херсонес перетворився на місто-державу, розквіт якої припав на 4-2 століття до н.е. Вона чеканила власну монету, а за основу економіки мала виноградарство, рибний промисел, ремесла й торгівлю.
Із 2 століття до нашої ери Херсонес був у складі Боспорського царства, але після смерті царя Мітрідата VI Євпатора місто перейшло на бік Риму. Саме в часи риму було побудовано потужні оборонні мури, залишки яких ми бачимо нині. Херсонес був римським форпостом у Криму, і саме від Риму він отримав християнство. Сталося це в 5 столітті. Тоді знесли античні храми, щоб збудувати християнські. Тоді ж місто увійшло до складу Візантійської імперії.
Тривалий час Херсонес Таврійський вів боротьбу із численними племенами варварів, які рухалися на захід. За потужними фортечними стінами міщани відчували себе захищеними, тому місто розросталося, й до 11 століття перетворилося на найбільш крупний поліс Північного Причорномор’я.
З 13 століття Херсонес був у складі Трапезундської імперії та Генуї. У 1399 році місто спалив темник Золотої Орди Едигей і після цього воно вже не відновилося як потужний центр життя, торгівлі та ремесел. Хоча величні храми та мури Херсонесу були зведені настільки якісно, що стояли до 19 століття, доки сюди не прийшли нові варвари – росіяни. Древні руїни добивалися вибухівкою і розтягувалися на будматеріали. Старовдавній Херсонес став основою для будівництва Севастополя.
Текст Романа Маленкова, фото Сергія Щербія. Із книги “Світова спадщина в Україні”
