Село Олександрівка Великописарівського району було заселено приблизно в 60-80-х роках 17 ст., і спочатку, до 1812 року назавалось Обратениця. Хоча станом на 1719 рік в ньому і було всього 25 душ чоловічої статі, церква була, в 1714 році Миколаївська церква вже згадується. Село належало поміщикам Орловим, напевно це сталось після полтавської битви.
Після війни 1812 року Обратениця була перейменована в Олександрівку на честь російського імператора Олександра І. Миколаївську церкву зруйнували в 1933 році. У післявоєнний час її відбудовувати не стали, а облаштували колгоспний склад та овочесховище, пізніше розібрали зовсім, використавши цеглу для будівництва будинку культури, який ще й досі існує.
Зразу за селом розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Великописарівські кургани», статус отримано зовсім недавно, у 2018 році. Площа його 24,7 га.
Деякі з курганів мають кількатисячолітній вік. Археологічні дослідження вказують, що ця територія була заселена ще в 5-6 ст. до нашої ери, ще до скіфів, мисливськими племенами, від яких залишились курганні могильники.
Під час розкопок знаходили скелети людей, предмети вжитку, вироби з кремнію та бронзи. Найбільший могильник знаходився на північ від села. Колись тут нараховувалось до ста курганів, а зараз лише одиниці з них нагадують про далеких жителів цього краю, більшість була розкопана та розорана.
Саме село посеред курганів виглядає дуже мальовничо, подорожуючі завжди зупиняються тут, щоб відзняти кілька світлин.
Текст та фото Максима Назаренка, Олега Години та Ігоря Дорожка.
