Відразу хочу про те, що мене давно турбує – чому Афіни, і чому в множині? Греки офіційно називають Αθήνα – Атена. Ну про «т» і «ф» якось більш-менш зрозуміло – то особливості перекладу сполучення «th» – як вже узвичаїлося в мові – так і кажемо, а щодо однини-множини – виявляється до 1970-х років, у грецькій мові назва міста також вживалася в множині Ἀθῆναι, аналогічно до інших античних полісів – Фіви, Мікени, Дельфи. А потім грецькі правила змінилися, але інші країни вирішили не змінювати усталену географічну назву. Тому Афіни.
Як же багато в цьому слові – Афіни. З дитинства пам’ятаю пісеньку із фільму «Пригоди Електроніка»: а нам говорят Афины, войною пошли на Спарту… А потім підручник з історії, найбільш ранньої – стародавнього світу. І там Афіни. А якщо десь блимають головні чудеса світу: Тадж Махал, єгипетські піраміди, Ейфелева вежа, Біг Бен, статуя Свободи, Колізей – майже завжди, до цього переліку додають Акрополь Афін – еталон античних руїн. Афіни – батьківщина демократії та колиска цивілізації – вся глибина західного світу пішла із античного полісу Афін. Великі філософи – Сократ, Перикл, Софокл, Платон, Аристотель, Діоген і ще купа, пов’язані із цим центром давнього світу.
Головна пам’ятка Афін – Акрополь із Парфеноном
Місто заснував Кекроп – божество – народжене Геєю-землею – напівлюдина-напівзмія. На Акрополі він збудував фортецю, яку назвав Кекропією. Та Кекропія так сподобалась богам, що вони почали суперечку за неї. Особливо розходилися Посейдон та Афіна – кожен хотів бути небесним покровителем міста. Зевс вирішив помирити богів, тому запросив на суд Кекропа, аби той вирішив, хто має бути володарем нового міста. Кекроп сказав – хто зробить цінніший подарунок, той і володітиме. Посейдон влупив тризубом у землю і з того місця потекло джерело. Афіна вдарила по землі списом – із того місця виросло оливкове дерево. Дар богині так сподобався Кекропові, що він не лише віддав місто Афіні, а ще й назвав на її честь. Ось так з’явився найвеличніший поліс античного світу – Афіна. Ви зрозуміли, що то легенда, але ж… Кекроп заснував на Акрополі перше святилище Афіни. У 438-431 роках до нашої ери, на місці святилища збудували Парфенон – найвеличніший із античних храмів, які нині існують. До речі, Парфенон перекладається із давньогрецької, як «чиста діва» (ну якось так).
Якщо керуватись не міфами, а дослідженнями істориків, то виявиться, що дата заснування Афін не відома, але відомо, що у 15 столітті до нашої ери, місто вже існувало й було дуже впливовим. А у 5 столітті, в часи правління стратега Перікла, воно перетворилося на головний центр еллінського світу. Ті часи називають Золотою добою Афін. Щоправда, таке багате місто не могло не бути ласим шматочком для ворогів, а головними ворогами у ті часи були перси. У 490 році до нашої ери, за 40 кілометрів від Афін, відбулася легендарна Марафонська битва, в якій греки перемогли значно більше перське військо. Через десять років перси, на чолі із царем Ксерксом І, все таки захопили Афіни – було спалено святилища на Акрополі, які афіняни заприсяглися більше не відновлювати. А потім була гучна перемога греків біля острова Саламіна, недалеко від Афін, над потужним перським флотом.
В 431 році Афіни вступили у Пелопоннеську війну проти Спарти та її союзників – «войною пошли на Спарту». Але програли. Спартанці обложили і взяли місто. Тоді загинула третина мешканців, а потужні оборонні стіни було зруйновано. Так закінчилася Золота доба Афін.
Іще раз Акрополь
В 2 столітті до нашої ери почався період римського панування, коли Афіни вже не мали великого значення у світі, й поступово занепадали. Після римлян прийшли варвари – готи та герули, які у 267 році повністю зруйнували поліс. Відновили велике місто вже у часи Візантії. Особливо постарався великий імператор Юстиніан, який закрив язичницькі філософські школи та розпочав будівництво кам’яних церков. У мирні століття візантійського періоду, коли закінчилася античність і почалося середньовіччя, у Афінах було зведено 40 храмів, з яких 8 збереглися до нашого часу. Це переважно відносно невеликі візантійські церкви хрестово-купольного типу. Найбільш шанованим та цінним вважається храм Святих Апостолів, збудований у 10 столітті на території Агори, під Акрополем.
З 12 століття почалася постійна зміна володарів Афін, та епоха безнастанних війн. Хрестоносці, араби, франки, каталонці, флорентійці, венеціанці – хто тільки не володів цим великим містом. Акрополь перетворили на потужну фортецю, мури якої збереглися до нашого часу, Парфенон став католицьким собором Афінської Богородиці, з’явилися нові бастіони та палаци міської шляхти.
У 1453 році, після завоювання Константинополя османами, Афіни отримали нових володарів – турецьких султанів. Надовго. Почався період відносно спокійного, провінційного життя. Мечеть, на площі Монастіракі – це від турків, як і загальна структура міста. Багато хто із туристів каже, що нинішні Афіни дуже схожі на турецьке місто, зокрема на Стамбул. Хоча, особисто мені вони більше нагадують Бурсу. Що ж зробиш – 4 століття турецького панування не могли пройти непоміченими.
Агора із храмом Гефеста та археологічним музеєм
Одеон
1826 року, вчетверте за свою історію, Афіни були повністю зруйновані. Зробили це турки, під час Грецької війни за незалежність. В місті майже не залишилося жителів, і дивно, що саме Афіни зробили столицею новоствореного незалежного королівства Греція, у 1833 році – на той час у місті мешкало всього 5 тисяч осіб. Це була данина традиції. Відтоді почався новий етап у житті Афін.
Нинішні Афіни – величезний мегаполіс, в якому мешкає понад 5 мільйонів осіб. Щоправда, населення міста офіційно становить 3,8 мільйона, але Афіни давно «проковтнули» ближні містечка і села, а від моря «приросли» Піреєм – найбільшим пасажирським портом Європи – тому в агломерації мешкає народу значно більше. Мешканці Пірея категорично проти, щоб їх об’єднували з Афінами – особливо вони доводять це на футбольних матчах між «Олімпіакосом» та «Паоком» або «АЕКом». Але ви не побачите ніякої адміністративної межі між містами (теоретично вона існує), міста з’єднані метрополітеном та автомобільними артеріями – така вже правда життя – більший часто поглинає меншого.
Переважна забудова Афін – 5-7-поверхові одноманітні коробки. Хмарочосів немає жодного, а найбільші будівлі не перевищують 11-12 поверхів. Якщо мені не змінює пам’ять – найвищий будинок – готель «Хілтон». Такі вже будівельні традиції, сформовані сейсмічною активністю та частими землетрусами, від яких нерідко потерпало місто.
Афіни займають величезну площу, вкривши повністю своєю забудовою хвилясто-горбисту рівнину, між морем та гірською грядою. З цієї щетини будинків виринає гола гора Лікабетос, Акрополь та ще декілька менш помітних горбів. Саме з Лікабетоса ви можете побачити найкращі краєвиди в Афінах. Там, на горі, облаштовані гарні оглядові майданчики, є ресторан та церква 19 століття. На гору треба обов’язково піднятись – можна пішки, а можна скористатись фунікулером.
Забудовані Афіни дуже щільно, вулиці вузькі, й постійно піднімаються вгору, або котяться донизу. Такими вулицями найкраще пересуватись на мопеді, тому в Афінах мопедів і різноманітних скутерів величезна кількість – найбільше у Європі. На великих дорогах, там де 2-4 смуги в один бік, на світлофорах вони всі підкочуються наперед, поперед автівок, а коли вмикається зелене світло – зринають зграєю, наче рій бджіл, уповільнюючи загальний рух. Тому враховуйте, що їздити по Афінах автобусом вдень – марудна і неприємна справа, зважаючи на те, що все місто – суцільний корок. Користайтесь краще метро – Афінське метро, одне із найцікавіших у світі. На багатьох станціях влаштовані виставки та безкоштовні музеї – під землею тут багацько усього знайшли, коли копали тунелі метрополітену.
Головна площа Афін – Сінтагма (площа Конституції). Тут розташована будівля Парламенту – колишній королівський палац, зведений за кошти короля Баварії, для першого короля Греції – баварського принца Отто. Поставлений на грецький престол союзниками, монарх, який мав вдихнути нове життя у Грецію і дати їй конституцію, оточив себе баварською шляхтою і перетворився у абсолютного диктатора. Конституцію він все таки видав, але популярності серед греків цим не заслужив. Для мене дуже дивно, як запальні греки, терпіли ненависного, автократичного і слабкого короля аж 30 років, скинувши його із трону лише у 1862 році… Палац королю звели за проектом Фрідріха фон Гертнера, пізніше в ньому розмістили парламент. На мою думку це одна із найнудніших будівель парламенту у Європі. Це, якщо розглядати його архітектурні особливості, але ж почесна варта, яка влаштовує тут справжню виставу щонеділі, об 11-й годині, перекриваючи вулицю і збираючи тисячі глядачів – робить парламент Греції, неабияк цікавим для туристів. Взагалі варта змінюється кожні півгодини та годину (церемонії трохи різняться). Несе караул президентська гвардія – евзони. Це високі, не менше 187 см зросту, хлопці, майже на одне обличчя, у білій формі, рейтузах та спідниці, яка називається фустанела. На ногах черевики із великими помпонами-балабонами. Колись у балабонах ховали загострене лезо і кожен такий черевик був неабиякою зброєю, особливо, зважаючи на їх вагу – кожен, підбитий 160 цвяхами, важить 5 кг.
Площа Сінтагма і Парламент
Подивишся на будівлю парламенту, і вкотре дивуєшся грекам – люди, які створювали еталонну красу, вподобали отаке… Щоправда, інший королівський палац, в якому нині Національний музей, значно гарніший, а якщо взагалі казати про архітектуру Афін, в новітній їхній історії – то тут все добре. Справжніми перлинами міста є будівлі авторства видатного архітектора Теофіла фон Гансена – австрійця, який був сином норвежця та данки. Цей зодчий творив і в Україні – його шедевр – Будинок військових інвалідів, нині займає університет безпеки життєдіяльності на львівській вулиці Клепарівській. Відомий архітектор своїми будівлями у Відні – військово-історичний музей, фондова біржа, палац ерцгерцога Вільгельма (нині штаб-квартира ОПЕК),будинок музичного союзу. Найбільш відома будівля майстра – будинок парламенту (Віденський Рейхстаг), але не всі знають, що вона дуже схожа на афінські будівлі фон Гансена – університет, національну бібліотеку, національну академію та виставковий центр «Заппіон» – казкові споруди виконані у стилі класицизму. Як на мене – австрійський парламент – та афінський університет – близнюки-брати. Фон Гансен тривалий час працював у Афінах, маючи гарні замовлення, а вже потім його запросили у Відень.
Ще однією неймовірною будівлю, зведеною у 19 столітті, є Олімпійський стадіон – Панатінаікос. Хоча говорити про будівництво цього стадіону у 19 столітті не зовсім коректно, адже він був зведений на залишках будівлі 4 століття до нашої ери, розкопаної у 1869 році. На кошти багача та мецената Евагеліса Заппаса, стадіон відбудували із прекрасного мармуру. У 1870 та 1875 роках тут проводилася Олімпіада Заппаса, а у 1896 році «Панатінаікос» став ареною перших Олімпійських ігор сучасності. В 2004 році тут знову відбулася Олімпіада. Тут відбувається передача Олімпійського вогню, країні, яка приймає ігри, також стадіон є фінішною точкою щорічного Афінського класичного марафону. Фантастика – стадіон легенда.
Олімпійський стадіон Панатінаікос
Перший Афінський цвинтар
Я рекомендую відвідати Перший афінський цвинтар – розкішний некрополь, де ховали відомих греків та іноземців. Заснував цвинтар король Отто у 1837 році. Німецький принц мріяв створити кладовище, схоже на паризький Пер-Лашез. У рідній Баварії йому зробити щось подібне не вдалося, тому він зробив це у Греції. Некрополь вражає – тут всюди мармур та шедеври – скульптури та архітектури. Одна із найбільш відомих гробниць – усипальня видатного археолога-авантюриста, Генріха Шлімана, який помер у Неаполі, але згідно із заповітом, був похований у Афінах.
Із найсучасніших об’єктів найбільш достойний уваги Музей автомобілів – HellenicMotorMuseum. Я не дуже люблю сучасні музеї, але цей дуже цікавий – тут ви побачите все те, що бачили раніше лише по телевізору та на картинках – розкішні лімузини та спортивні авто, найкращі автівки автовиробників з усього світу – музей-бомба.
Але що б не будували у Афінах у 19-20 століттях, все приречене залишатись у тіні видатних античних пам’яток міста – Акрополя та Афінської агори. Взагалі акрополь – це верхня частина будь якого міста у Древній Греції, переважно укріплена й оточена мурами, яку займають храми та житла аристократів. Так було і у найвідомішому акрополі – афінському, який нині пишуть з великої літери і вважають власною назвою.
Нинішні будівлі Акрополя – це спадщина стратега Перікла, спадщина Золотої доби Афін і… спадщина ЮНЕСКО. Головну ділянку займає Парфенон – храм Афіни, Пропілеї – величезна урочиста брама, храм Ерехтейон (згідно із переказами на його місці колись була могила засновника Афін – Кекропа) та храм Афіни-Ніки. Трохи нижче, під стінами, з південного боку, стоїть античний театр – Одеон Ірода Аттичного, зведений вже у римські часи. На заході, на сусідньому пагорбі розташована обсерваторія, збудована у 19 столітті за проектом того ж фон Гансена. Звідти, прекрасно спостерігати за новорічним феєрверком-салютом, що ми і зробили, зустрічаючи 2020 рік. Які ж були щасливі часи – ніхто тоді не чув ні про який ковід.
Площа Монастіракі
Афінське метро
Найцікавіша площа Афін називається Монастіракі – це клапоть відкритого простору між Акрополем та ринком. Нині тут однойменна станція метро та завжди натовп народу – туристи, темношкірі біженці, волоцюги, вуличні музиканти – кого тут тільки немає. І вдень, і вночі. З одного боку до площі впритул підібралися будівлі Афінської агори, з іншого – ряди великого ринку, переважно сувенірні. І весь район, який оточує площу, традиційно також називається Монастіракі. Тут повно таверн, ресторанчиків та сувенірних крамниць.
Як ви здогадались із назви – колись тут був великий монастир Панагії Пантанаси. В часи османів від нього лишилася лише одна невелика церква – вона і нині стоїть край площі – візантійський храм 10 століття. У 1821 році, після грецької революції, тут відновили монастир, але вже маленький – тому замість Мегало Монастірі (Монастирище – так його називали у часи Візантії), став Мікро Монастірі, або Монастіракі (Монастирок, по нашому). Навпроти православного храму, на іншому боці Монастіракі, збереглася мечеть. Колись, у часи турецької окупації, у Афінах було багато мечетей. Їх позносили, коли вигнали османів, а одну залишили. Джамі Цістаракі – так вона називається офіційно, а неофіційно її називають Проклята мечеть, адже для її будівництва паша Цістаракі використав колони храму Зевса (найбільшого храму Афін, зведеного під Акрополем імператором Адріаном – від храму зараз залишилось лише десяток колон), і це накликало прокляття на місто – наступного року почалася епідемія чуми, тому мечеть Проклята. Нині тут музей.
Творіння фон Гансена: Університет, Академія та Бібліотека
Заппіон
Монастіракі – головне місце зустрічей у Афінах – площа невелика, на ній легко знайтися. За 650 метрів від площі, в північному напрямку, розкинувся Центральний міський ринок. Тут можна купити продукти: овочі, фрукти, зелень, м’ясо, рибу. Особливо цікавим є рибний павільйон – близькість моря (4 км) зробила рибу та морепродукти надзвичайно популярними у Афінах. Тут повно дрібних рибних ринків, але Центральний – то справжнє видовище. Яких морських тварюк тут тільки немає: риба будь яка – навіть частину назв я не назву, креветки – і дрібні, як насіння, і гігантські, більші за річкових раків, омари, лангусти, кальмари, восьминоги, каракатиці, живі краби, якісь великі філе та бекони – все розкладене на льод, і зранку пахне морською свіжістю, а от увечері тут дуже важкий запах, хоча найвигідніше все купувати якраз під кінець робочого дня – головне не нарватись на зіпсовану рибу, або восьминога. Ми тут купували рибу – всяку, але найчастіше дорадо, креветок – три-чотири вида, каракатиць, восьминога і кальмарів. Із рибою та креветками все досить просто – першу смажиш на пательні, у клярі, можна в духовці запекти, креветок просто вариш, і все, а от щодо інших чуд – довелося запитувати рецепт у всезнаючого гугла. Отже, кальмарів ми просто смажили із цибулею, великого восьминога дві години варили у вині, потім трохи підсмажили шматками, дрібних восьминогів обсмажували до хрусткої скоринки, здається у борошні, а що робили із каракатицями – не пам’ятаю. За тиждень у Афінах, не було й дня, щоб ми не відвідували ринок – і купували, і витрішки продавали.
Південніше району Монастіракі, на схід від Акрополя, лежить район Плака. Тут збереглося найбільше старовинної житлової забудови, і тут найбільше гуляє туристів – не товчеться, як на площі Монастіракі, а саме гуляє – шпацерує, адже більшість вузеньких затишних вуличок цього району, як і власне сама вулиця Плака, яка дала району назву – пішохідні. Колись, мабуть у 70-х роках, коли було модним селитись у квартири, більшість будинків Плаки покинули. Вже у 21 столітті, коли почався туристичний бум, і коли всюди поїхали китайці, покинуті будинки викупили, реставрували і розмістили у них таверни, винні льохи, готельчики та сувенірні крамниці. Багато тутешніх будиночків, стоїть на підмурках античних будівель – а чого його добру пропадати. Нині до тих підмурків археологам не добратися, але ж у Афінах ще таких підмурків огого, тому Плаку ніхто чіпати не буде.
Текст та фото Романа Маленкова. Із книги “10 країн після карантину”.
Трохи афінських християнських храмів
Звичайні афінські вулиці
Афінський ринок морепродуктів
