У середині XIX століття на березі степової річки Тамари поселились три Григорія – Грабовецький, Богачевський і Прочитанський. Потім до них долучились інші переселенці, проте масове заселення розпочалось лише у 1868 році. Причому, вихідці-католики із Київської губернії населяли північну частину села, яку довгий час називали «Київщина», а православні вихідці із Кам’янець- Подільської губернії – південну, яка отримала назву «Кам’янеччина». Такий поділ села відчувався до ІІсв. війни. Нині тут проживає понад 1800 мешканців.
Місцеві римо-католики належали до парафії св. Амвросія, єпископа, у місті Перекоп, яке 1920 року було повністю зруйноване більшовицькою армією. А філіальний мурований костел у Григорівці збудовали 1890 року під керівництвом Василя Рудницького. У 1900 році храм консекрував єпископ Йосиф Кесслер. За суперечливими даними, костел міг мати титул св. Григорія або св. Миколая. Ймовірно, що 1907 року у храмі проводились якісь будівельні роботи. У період Ісв. війни вірянами у Григорівці опікувався настоятель перекопської парафії о. Адам Гибульський.
З приходом радянської влади костел хотіли розібрати, щоб із отриманих матеріалів збудувати школу у райцентрі. Проте кладка, до якої під час спорудження храму додали багато яєць, виявилась настільки міцною, що цей задум не вдався. Використовували святиню спочатку як склад, потім – в якості клубу, а після 1969 року – як музей села. Наприкінці 90-х років минулого століття місцеві віряни відремонтували костел. Спочатку їх обслуговували дієцезіальні священники із парафії св. Антонія Падуанського в Олешках, а згодом – з парафії Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії у Таврійську.
Текст із сайту «Костели і каплиці України»
Фото Романа Маленкова
