Колись у дитинстві я займався велоспортом. Довго, до закінчення школи. Ну і змагання інколи дивився, бо зараз лише футбол та біатлон. Так от як сьогодні пам’ятаю кадри, коли під час Вуельти, пелотон гонки тривалий час їде вздовж величезних фортечних стін і башт. Де це? Невже таке існує у світі? Так я тоді думав. Років десять тому дізнався що то Авіла – одна із найбільших середньовічних фортець Європи.
У 2019 році я повертався із Тенеріфе. Летів через Мадрид на Кельн, і мав п’ять днів у столиці Іспанії. А від неї до Авіли 110 кілометрів. Ну як не поїхати? Я відразу вскочив у метро, дістався залізничного вокзалу і через півтори години вже мерз під неймовірними авільськими мурами. Чому мерз? Авіла розташована на висоті 1100 метрів, я не здогадувався про це, тому й не подумав, що у кінці жовтня, навіть у Іспанії, на такій висоті холодно. П’ять градусів морозу, а я вдягнутий по канарському. Брр. Але навіть на холоді підсвічені башти та храми Авіли мене просто зачарували. І я залишився на кілька днів.
Авіла розташована на висоті 1131 м над р.м. Напевне це найхолодніша іспанська столиця провінції. В листопаді щоночі тут було мінус п’ять, тому будьте готові, що Авіла – не спекотний пляж. Хоча навколо міста безліса кам’яниста місцевість, яка нагадує сухий степ. Напевне тут значні перепади температур, які не сприяють розвитку рослинності.
Старе місто повністю закуте у високі кам’яні стіни, які мають 88 башт та дев’ять брам. Хоча так каже гугл, сам я не рахував. Укріплення на цьому місці будували ще римляни і араби, в часи яких Авіла вже була значущим полісом. Нинішні фантастичні мури у 11 ст. звів Раймунд Бургундський, зять короля Альфонсо VI, за його ж наказом. Від самого початку це мала бути королівська фортеця, яка б уберегла монаршу родину у випадку нападу ворогів на столицю – Толедо, до якого десь із сотню кілометрів звідси. Пишуть, що стіни звели за 7 років, але то красива легенда – це неможливо.
Навколо міста є кілька мірадорів – оглядових майданчиків, з яких видно велич мурів Авіли. З них місто виглядає направду казково, і ти відчуваєш себе якимось середньовічним мандрівником, який після тривалого шляху побачив якесь неймовірне місто. Вночі мури дуже гарно підсвічуються – тому дуже рекомендую залишитися на ніч, щоб побачити це видовище.
Мури Авіли ніхто жодного разу не взяв штурмом до появи артилерії. Місто, наскільки захищене, було потужним центром торгівлі, тут була значна єврейська громада, хоча більшість становили християни, про що свідчить велика кількість церков, десяток із яких, разом із мурами, включені у список ЮНЕСКО.
Головним храмом Авіли є кафедральний собор Сан-Сальвадор. Він унікальний, адже його абсида – потужна башта фортеці, а дзвіниця теж виконувала оборонну функцію. Це прекрасний зразок оборонної, відносно аскетичної готики. Собор величезний – його довжина 85 метрів. Він неймовірний всередині – обов’язково відвідайте.
Катедра
У Авілі все життя провела свята Тереза, і вона є символом міста. Пам’ятники, таблички, рекламні проспекти, банери – місто просякнуте образом цієї жінки, яка заснувала у Іспанії купу храмів і монастирів, була Вчителем Церкви та першою іспанською письменницею. Її монастир розташований за стінами міста – Ла Енкарнасьон (Втілення). Там нині музей цієї католицької святої, який відвідують навіть Папи Римські. 15 жовтня, у день смерті Терези, у місті свято. Воно присвячене не смерті святої, а її пам’яті. Концерт, процесії, натовпи. Ми випадково потрапили цього дня у місто, і на власні очі пересвідчились в тому, що для авільців це дійсно значне свято – навіть супермаркети не працюють.
У 17 столітті в старому місті було зведено монастир Святої Терези. Монастирський храм збудували у ерреріанському стилі, і саме він виконує функції головного місця поклоніння Терезі. Перед ним площа, на якій відбуваються зібрання та концерти.
У Авілі були ще святі – це брати де Талавера, які зазнали мученицької смерті у римські часи. Їм присвячений прекрасний романський храм святого Вісента (це був один із братів). До ще одного вагомого зразка романської архітектури я б відніс церкву святого Петра, яку збудували у 12-13 століттях.
Не буду перераховувати усі храми Авіли – їх багато й усі вони чудові. Але все ж хочу акцентувати увагу на ще одній авільській святині – монастирі святого Томаса, який є королівським, адже тут ховали осіб монаршої крові. Заклали монастир у 1480 році, і зробив це сумно відомий Великий інквізитор, засновник іспанської інквізиції та аутодафе, кат від церкви, Томас Торквемада. Тут він і був похований.
Вперше побувавши у цьому монастирі, я ще не знав про могилу Торквемади, а коли дізнався, то знайшов на своїх світлинах величний непідписаний саркофаг. Оце і є могила інквізитора, вирішив я тоді. Але виявилося, що то могила принца Іоанна, а могилу Торквемади зруйнували в часи наполеонівської окупації.
Авіла у мурах – це неймовірне місто, де всі вулички старовинні, затишні і криві, і ними можна гуляти дуже довго. В моєму особистому рейтингу воно одне із кращих.
Текст та фото Романа Маленкова.
