Офіційно селище Каланчак було засноване у 1794 році, хоча топонім значно давніший і має тюркське походження. Дехто з істориків виводить назву Каланчак від татарського Кале кучук – мала фортеця. Здавна тут було відоме урочище і річка з такою назвою. У 16 ст. при цій річці відбувся переможний бій козацького війська Богдана Ружинського, із татарами, яких очолював Девлет-Гірей.
У другій половині 19 ст. це було велике село, в якому мешкало 4100 осіб. Ще більшим воно стало на початку 20-го століття, коли тут відкрили два цегельних заводи, п’ять парових млинів та дві олійниці, був щотижневий базар та щорічний ярмарок, працювало близько двох десятків крамниць.
У 1840-х роках в Каланчаку звели Преображенську церкву, яка існує і нині, та церковно-парафіяльну школу. Зараз у селищі мешкає близько дев’яти тисяч осіб. Воно відоме на усю країну тим, що тут функціонує пропускний пункт у окупований Крим.
Текст та фото Романа Маленкова.
