Село Колодне, північніше Збаража, з майже 1500 мешканців, колись було містом Колодень. Досить витягнуте, має велику протяжність, через те, що до нього приєднані два хутори.
Перша писемна згадка про Колодне – з 1465 року. Тоді за актом про перерозподіл земель до князя Семена (з предків князів Збаразьких), відійшло місто Колодень, а сам він отримав титул князя Колоденського. У 1518-1545 роках містечком володіли вже князі Острозькі, а з 1545 року власником став краківський каштелян Ян Амор Тарновський, той, що заснував Тернопіль і був тестем Василя Костянтина Острозького. В кінці 16 ст. Колодень втрачає статус міста та стає селом, після того, як 1589 року на нього напали татари та спустошили. Надалі Колодне послідовно перебувало у власності кількох родів, кожен з яких залишив чималий слід в історії – Цетнерів, Жевуських, Свейковських, а у 19 ст. селом володів граф Грохольський. У 1793-1918 роках село було прикордонним, трохи південніше села пролягав кордон між Австрійською та Російсткою імперіями.
В селі є дві визначні пам’ятки: дерев’яна церква Святого Михаїла та мурована церква Святого Миколая. Щодо віку побудови дерев’яного храму, то між інформацією з різних джерел у мережі існує деяка невідповідність. Одні подають 1575 рік, інші 1858. Напевно, в другому випадку малась на увазі перебудова, оскільки відомо, що 1858 року вона була саме перебудована місцевим паном Володимиром Свитковським. Окрім того, спираючись на те, що на дзвіниці (теж дерев’яній) є напис “ХVIII століття”, припускають, що і храм споруджено у 18 ст. Ну…, так собі аргумент. Вік дзвіниці не завжди співпадає з віком церкви, вона могла бути споруджена як пізніше, так і раніше (якщо будували нову церкву взамін старої, а дзвіницю залишали).
Сама церква споруджена за канонами класичної подільської архітектурної школи, прямокутна в плані, тридільна. Дзвіниця теж відноситься до подільської церковної класики, має каркасну конструкцію в три яруси, виглядає приземкувато та доволі масивно. В 1871 році її ремонтували. Сам храм реставрували в 1991 році. Сьогодні церква належить до пам’яток архітектури місцевого, а дзвіниця – національного значення. Поблизу церкви збереглися надгробні пам’ятники священику о.Іванові Шиманському (1887-1919), та його дружині, Неонілі Шиманській (1870-1929). Храм постійно не чинний, адже громада недалеко збудувала новий мурований храм.
Інша, мурована церква Святого Миколая, споруджена 1584 року, про що говорить і таблиця, що знаходиться на нв стіні біля входу в храм. За переказами, церкву звів князь Острозький, на місці, де колись було замчище княжих часів. На пагорбі, де знаходиться церква, й зараз видно сліди оборонних ровів та валів городища. Окремими елеменами церква нагадує костел, а високо розташовані вікна говорять, в тому числі, про оборонне призначення святині.
На жаль, цю другу церкву побачити та відзняти не вдалось, вже згодом взнав, що така є, як і те, що Колодне “ховає” свої пам’ятки, і їх нелегко знайти. Але ж, … 1584 рік !!! Буде привід ще раз навідатись.
Текст та фото Ігоря Дорожка.
