Коропець розташований на південному заході Тернопільської області, на схилах та терасах долини Дністра. Населення тут понад 3 тисячі – як для села багато, як для міста – мало. Селище, хоча містечко – звучить краще. Досить давнє – засноване у 1421 році. Історія Коропця досить детально описана у Вікіпедії.
Головною пам’яткою Коропця є палац графа Бадені. Одночасно – це головна ганьба Коропця, адже довести до такого стану таку красу – це треба бути справжніми варварами.
Далі цитуємо Вікіпедію:
На початку XIX століття родина Мисловських (власники на той час містечка) спорудила в Коропці палац. Центральна частина була двоповерхова, а до центральної частини по обидві сторони було прибудовано одноповерхові бічні крила. В 1893 році Коропець переходить у власність маршалка Галицького сейму, графа Станіслава Марціна Бадені (пол. Stanislaw Marcin Badeni) (1850—1912). Станіслав одразу почав перебудову замку у родинну резиденцію. Новий палац звели у стилі віденського рениссансу. Роботи були завершені в в 1906 році. Палац повстав двоповерховим, прикрашений трьома ризалітами та фігурним дахом. До нашого часу збереглася овальна бальна зала на першому поверсі палацу. Поруч з королівською залою знаходилися їдальня, бібліотека та каплиця. З іншого боку тягнулися житлові приміщення. Другий поверх складався з житлових приміщень. У Першу світову війну в 1914—1920 роках палац було сильно пошкоджено та пограбовано.
Останнім власником Коропця був наймолодший син Станіслава Бадені — Стефан Бадені (пол. Stefan Badeni) (1885—1961). Після захоплення Коропця комуністами в 1939 році, він був змушений мігрувати з родиною до Будапешту. В подальшому був ув’язнений нацистами у концтабір в Маутхаузені, де вижив. Останні роки доживав у Дубліні.
Палац колишнього власника цих земель, графа Станіслава Бадені (поляка італійського походження, брата Казімежа Бадені) розташований серед будівель дитячого інтернату. У палацовому парку збереглися величезні старі дерева, зокрема, екзотичні (наприклад, платани).
Палац у Коропці збудований у класично-синкретичному стилі з розкішними бароковими ліпними геральдичними атрибутами, серед яких між рушниць і мисливських ріжків почесне місце займає барельєф з зображенням перехрещених коси і ціпа.
Особливо в палаці вражає мистецьке використання кольорової деревини для паркету та панелей на стінах.
Ще однією пам’яткою Коропця єа костьол святого Миколая, збудований у 1860 році. Текст із Вікіпедії:
На узгір’ї, де колись знаходилося поселення трипільської культури, височить костел святого Миколая. 1421 року польським королем Владиславом II Ягайлом (1351—1434) утворена фундація для будівництва у Коропці костелу. Храм був зруйнований турецько-татарськими загарбниками в 1672 році. В 1860-х роках будується та освячується новий храм святого Миколая. В 1882 році костел було консекровано. З 1944 по 1992 рік костел не діяв, 1992 року відновив діяльність, належить римо-католицькій громаді (у 2014 році ксьондз — Даріуш Пєхнік).
Пам’яткою архітектури є дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1772 р.). До неї ми не доїхали. Судячи із фото Вікіпедії – вона повністю закута у метал.
Варто також звернути увагу на будинок культури, зведений у радянські часи.
Фото Романа Маленкова.
