Криничне. Чушмелій. Найбільше болгарське село України

Нині в Україні село Криничне відоме своїм вином – тут базується торгова марка “Колоніст”, яка випускає одне із кращих вин країни. Виноробством тут займаються із давніх давен, і роблять це болгари, які населяють Криничне. Власником підприємства є Іван Плачков – колишній міністр енергетики.

Криничне – це найбільше болгарське село України. Загалом тут мешкає близько 4 тисяч осіб, із них 93% – болгари.

Колись тут було татарське село, але відомостей про нього не залишилося. Із 1812 року Бессарабія була захоплена Росією, яка запросила сюди колоністів. Криничне, а точніше Чушмелій (у перекладі із Болгарської теж криничне) заснували болгарські поселенці.

Із 1856 по 1878 роки Бессарабія була під Румунією (точніше, у складі князівства Волощини і Молдови), і Чушмелій перейменували у Чишме Варуіт (приблизно те саме значення – Чишме – джерело, криниця). Потім знову була Росія, а у 1918 році сюди знову прийшла Румунія. І саме у румунський період у 1938 році, звели головну пам’ятку нинішнього Криничного – Дмитрівську церкву. Стиль храму – щось схоже на необриньковяну.

У 1962 році, вже після повернення совєтів, церкву в Криничному було знято з обліку як культову споруду, ікони та церковні предмети передані до Спасо-Преображенського собору в Болграді, а будівлю передано на баланс сільської ради для використання у господарських потребах.

З нез’ясованих на даний момент причин, у 1986 році було прийнято рішення про знесення церкви, влітку 1986 року вибухівкою зруйновано дзвіницю (верхні яруси) та світловий барабан. Це якийсь мараз, у 1986 році, після Чорнобиля, в перебудову і гласність, вибухівкою руйнували старовинний храм. Відновили його у 2002-2008 рр., за фінансової підтримки Івана Плачкова. Зараз церква – як нова копійка, сяє і блищить.

У Криничному розташована контора виноробні “Колоніст”, сюди, на дегустації, їдуть численні групи туристів. А взагалі, у селі збереглося немало болгарських традицій, зокрема є сільський церковний хор, в якому співає аж 70 людей. Супер.

Текст та фото Романа Маленкова.