Курісове було засноване десь наприкінці 18 століття, хоча це може бути суперечливим питанням, адже російські окупанти, прийшовши на землі Османської імперії, захоплювали ногайські поселення, але про них в історичних документах нічого не фіксувалося, мовляв, це було дике безлюдне поле. Заснував поселення начальник канцелярії Суворова Іван Куріс. Нащадок козацької старшини, багаторазовий губернатор різних територій, дуже небідний чоловік, назвав поселення Курісово-Покровське. В радянські часи воно називалося Петровське і Петрівка.
У 19 століття Курісове було невеликим містечком, в якому мешкало близько шести сотень осіб. У 1824 році тут збудували Покровську церкву – класицистичний храм, який зберігся до нашого часу. Зводили його за кошти Курісів. Ще Куріси збудували комплекс господарських будівель – вони теж є і нині. А у 1810 році почалося будівництво головної пам’ятки села – палацу, який можна вважати одним із найгарніших на півдні України. На початку 20 століття Куріси звели ще один палац – у Ісаєвому. Але то було значно пізніше. Про нього ми писали.
Архітектор першої черги палацу в Курісово-Покровському невідомий. Будівництво здійснювали майстрові-кріпаки, яких Куріси спеціально привезли із свого маєтку Луциківка на Харківщині. Будівлю звели схожою на середньовічний замок. Дивовижно, але як без відомого архітектора, можна було збудувати таку гармонійну і гарну будівлю, яка містила елементи готики, ренесансу та мавританського стилю? Але збудували. Може він і був – відомий архітектор, але історія не зберегла для нас цю інформацію. В любому випадку це був кваліфікований і обдарований зодчий.
Палац у Курісовому збудували недалеко від річки, притоки Тілігулу, поряд із лісом, в прекрасному місці. У 1891-1892 роках палац добудували, звели його західну частину. Роботами керував одеський архітектор польського походження – Миколай Толвінський. Якраз тоді рід Курісів поєднався із магнатами Гижицькими (про це є у розповіді про Ісаєве), тому на фасадах з’явилися герби Гижицьких – лев і лілія.
Досить складний у плані, він мав зубчаті краї даху, як у замку, та мінаретоподібні башти по периметру. Всередині було 78 кімнат, а ще була бальна зала, дзеркальна кімната, бібліотека, яка містила 20 тисяч книг. Навколо розбили парк із альтанками, містками, парковими скульптурами, лавочками. Загалом палацово-парковий ансамбль займав площу у понад 30 гектарів.
У 1921 році в маєтку Курісів розмістили сільськогосподарську школу. В час Другої світової війни тут була румунська комендатура, кажуть що саме румуни знищили парк – пустили на дрова. Після війни була проведена реставрація. А у 1990-му в палац вдарила блискавка і почалася пожежа. Це так кажуть місцеві. Блискавка. Все дерево вигоріло. 25 років палац стояв повною руїною. Але років 4-5 тому, хтось його викупив, і потроху почав ремонт. Нині він іде повним ходом палац вже накрили дахом. Це нас повідомили із Одеси. Будемо там – обов’язково усе сфотографуємо. Нині ж фото двохрічної давнини.
Текст та фото Романа Маленкова.
На останніх фото господарські будівлі.
Покровська церква.
