На південь від Голої Пристані, приблизно за 5 км, лежить село Нова Збур’ївка. Тут збереглася Успенська церква, яку збудували у 1869 році, у стилі спрощеного класицизму. Храм має велику баню та дзвіницю. В радянські часи церкву було закрито й переобладнано у кінотеатр. «Космос» називався. На початку 90-х років минулого століття храм повернули парафіянам.
Ось що пише про Нову Збур’ївку Вікіпедія:
Історія виникнення села пов’язана з російсько-турецькими війнами другої половини XVIII століття. 1774 року біля Збур’ївського гирла, що з’єднує Дніпровський і Збур’ївський лимани, було споруджено укріплення. Навколо укріплення, починаючи з 1783 року, оселялися переселенці з інших місць Росії, насамперед державні селяни. Наприкінці XVIII століття, коли укріплення почало втрачати військове значення, частина жителів переселилася за півверсти на південний схід і заснувала село, назване Новою Збур’ївкою.
Перші письмові згадки про цей населений пункт датуються 1801 роком. Починаючи з 1810 року, сюди прибували втікачі-кріпаки з Полтавської губернії.
Жили новозбур’ївці великими родинами. Основним заняттям було сільське господарство. Сіяли пшеницю, ячмінь, овес. Розвивалося скотарство, насамперед вівчарство.
Нова і Стара Збур’ївки здавна вважалися батьківщиною моряків, річковиків і рибалок. У цих селах налічувалося понад 60 судновласників, які набирали екіпажі з односельців. Деякі новозбур’ївці продовжували чумакувати. Вони їздили до Криму по сіль, продавали її в Голій Пристані по 30 коп за пуд, у Харкові — по 1 крб.
Значного розвитку досягла торгівля хлібом, худобою, сіллю, рибою, кавунами, а також промисловим крамом і залізним товаром. Нова Збур’ївка вважалася значним торговельним центром Дніпровського повіту. Крім базарів, тут з 1874 року збиралися два річних ярмарки.
Станом на 1886 рік у селі, центрі Збур’ївської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії, мешкало 3740 осіб, налічувалось 566 дворів, існували православна церква, школа, 5 лавок, 3 бондарні, базар.
Фото Романа Маленкова
