Озаричі на Конотопщині вперше були позначені на карті Боплана в середині 17 століття. Хоча є думка, що село заснували значно раніше, ще в кінці XIV — початку XV століть мірошники, які набудували млинів на рукавах Сейму.
Якщо брати історичні записи, то знайдемо, що 1656 року Богдан Хмельницький закріпив Озаричі за Крупецьким монастирем.
Але попри це, село залишалося козацьким і входило до складу Конотопської сотні Ніжинського полку. Пераказують, що назву Озаричі село отримало з причини великої кількості озер, посеред яких його й вибудовали. Вони навіть одного часу були предметом торгу. Наприклад, у 1719 році за документальними щаписами Конотопський сотник Андрій Лизогуб скуповував озера у жителів Озаричів.
В період 1900—1904 років у селі була збудована церква, і за словами старожилів, такої красивої церкви, не було навіть у Конотопі. Враховуючи це, дивно, що навіть назву церкви ніхто не може назвати. А от пам’ять зберегла іншу історію, згідно якої кошти на позолоту дав дід Михайло Онилищук. Для цього йому довелось продати все своє господарство і сім десятин землі, сам же він доживав при церкві, у сторожці. На жаль, про красу церкви підтверджень вже не знайти, храм був зруйнований у 1937 році.
Про стару будівлю на світлинах кажуть, що це і є залишки церкви. Якщо й так, то по всьому, до неї ще добудовували й прибудовували різні приміщення для потреб колгоспу. А можливо, це й не церква, а церковно-парафіяльна школа, яку і радянські часи теж використовували під школу (школу закрили у 1976 році, а діти ходили в сусідні). Але будівля дійсно старовинна.
Текст та фото Максима Назаренка, Олега Години та Ігоря Дорожка.
