Поглянувши на архівні фото, або на малюнки Наполеона Орди, розумієш, що Павлівка, зовсім не таке звичайне село, яким воно нам відразу здалося. Виявляється, до Другої світової війни це було невелике, але досить симпатичне містечко, більше половини населення якого становили євреї, а ще десь чверть – поляки. А після війни Порицьк перестав існувати – практично усіх євреїв убили німці, а значну частину поляків – українці.
На початку 20 століття у Порицьку мешкало трохи менше трьох тисяч жителів, після війни від міста залишилося лише передмістя Павлівка, яке стало окремим селом, Порицьк же було зруйновано.
11 липня 2003 у селі Павлівка відбулась урочиста зустріч двох президентів — Леоніда Кучми та Олександра Кваснєвського. Зустріч провели як акт примирення з нагоди 60-ї річниці Волинської трагедії, під час якої постраждав Порицьк-Павлівка. Президенти відкрили пам’ятну стелу.
В письмових документах село вперше згадується під 1405 роком, коли коштом Щенсного Чацького в ньому було споруджено костел на святої Трійці та святого Михайло . Великий князь Литовський Вітовт Кейстутович 1418-1419 роках подарував поселення Іллі (Еліашу) Вячкевичу. В родині Вячкевичів воно залишалося до 1500 року, коли син Василя Корибута, Федір, одружився з донькою Вячкевичів і почав рід Порицьких. Відтоді містечко було осередком роду князів Порицьких.
Далі подаю текст із польської Вікіпедії:
У 1557 році король Зигмунт ІІ Август через пожежу в місті князя Збаразького Олександра Порицького звільнив його на 10 років від сплати всіх митних зборів і мита, крім прикордонних . Роками Порицьк залишався власністю польських шляхетських родин, у т.ч Конєцпольський і Чацький. Перед Першою світовою війною біля місцевого озера стояли два двоповерхові палаци Чацьких у стилі ампір, збудовані у 1806 році Тадеушем Чацьким. кістяна реліквія короля Болеслава Хроброго або різні предмети, отримані під час дослідження могилСигізмунд Старий , Зигмунт Август та Анна Ягеллонка . Головний палац був прикрашений аттиком на основі чотирьох доричних колон. У 1916 р. палац пограбували, бібліотеку та колекцію порцеляни знищили. Інший палац, у якому жив Тадеуш Чацький, був спалений у 1915 році австрійською армією і нині стоїть у руїнах. Разом з ним згорів і архів Чацького. Бібліотека з 15 000 томів, залишена Тадеушем Чацьким, була перевезена до Пулав невдовзі після його смерті у 1813 році.
Порицький костьол на малюнку Наполеона Орди. Храм був зруйнований після Другої світової війни.
Довоєнний Порицьк. Джерело фото БУГ
У 1816 році Порик відвідав Юліан Урсин Нємцевич і описав його в «Історичних подорожах».
Під час Листопадового повстання 11 квітня 1831 року під Порицьком відбувся один із боїв експедиції Дверницького на захоплені польською стороною землі . Поляки забрали близько 250 полонених, 100 коней, 200 одиниць зброї та весь обоз. Після цієї перемоги генерал Юзеф Дверніцький видав прокламацію до мешканців України , Волині та Поділля , закликаючи їх до участі у повстанні.
Під час Січневого повстання місто було захоплене польськими військами 2 листопада 1863 року, потім оборонялося від наступаючих росіян, після чого повстанці відступили від Порицька.
Під час Першої світової війни будівлі міста, зокрема костел і палаци, були серйозно пошкоджені.
За часів ІІ Речі Посполитої місто з населенням трохи більше 2000 чоловік жителів (зокрема близько половини євреїв ), належали до ґміни Порицьк Володимирського повіту Волинського воєводства. З півночі воно межувало з селами Лахов і Клопочин, із заходу — з Колонією Романовською, з півдня — з Самоволею і Переславичами, зі сходу — з Голендернею та Руковичами.
Успенська церква
Під час німецької окупації в палаці Чацького розташовувалася німецька жандармерія та станція шуцманшафту . Німці знищили єврейське населення містечка. Під час першого розстрілу, який відбувся у вересні 1941 року, було вбито близько 100 чоловіків-євреїв. Решту (900 осіб) розстріляли у вересні 1942 року. Разом з ними було вбито стільки ж євреїв з-поза Порицька.
У березні 1943 року українські поліцаї з поліційної станції Порицька перейшли до УПА , викравши та вбивши 7 поляків. Невдовзі німці відступили з міста; Поляки піддавалися терору українських націоналістів . 11 і 12 липня 1943 року відділи УПА та ОУН-Б знищили польське населення містечка – близько 200 осіб. Пізніше палац Чацьких було спалено. Костьол розібрали у 1950-ті роки. Джерело: Вікіпедія
Хочемо зазначити, що наведене вище – інформація польської Вікіпедії, українська практично не каже про це, але факт зустрічі у Порицьку двох президентів, підтверджує, що такий злочин мав місце. Волоцюги, які називали себе представниками ОУН, в минулому представники німецької поліції, 11 липня 1943 напали на польський костьол, під час Богослужіння. Бандитів було двадцять осіб – повстанцями їх важко назвати. У храмі вони вбили близько сотні людей – закидали гранатами і підпалили. Загалом у Порицьку було вбито 222 поляки, ще значна кількість була вбита у навколишніх селах.
Павлівський пивзавод
У Порицьку до Другої світової було багато пам’яток, зокрема два костьоли, кілька православних храмів, синагога, два палаци Чацьких, забудова єврейського містечка. Дещо залишилося навіть після руйнування міста. Найбільш помітною пам’яткою є Михайлівська церква, яка зводилася у 18 столітті, як костьол єзуїтів. Стиль храму – європейське бароко.
На околиці Павлівки є дерев’яна Успенська церква, яку збудували у 1784 році. Ззовні на храм дивитись боляче – її обшили сучасним фальшбрусом і вкрили металевим дахом їдкого синього кольору. Всередині зберігся старовинний іконостас, тому все таки рекомендуємо відвідати храм, навіть незважаючи на зовнішнє спотворення.
Найвідомішим старовинним об’єктом Павлівки є пивзавод, заснований у 1904 році. Він працює і нині, й виробляє пиво, яке всі хвалять.
На місці маєтку графів Чацьких нині санаторій “Шахтар”. Від паркових графських будівель нічого не збереглося.
Текст та фото Романа Маленкова.
Колишній маєток Чацьки, нині санаторій.
