Красичин Krasiczyn – найгарніша пам’ятка південно-східної Польщі – замок Красицьких. Колись, років двадцять тому, я щомісяця купував журнал Geo. Якось трапився номер, де головною темою були замки долини Луари. Вони неймовірні – мрія туристів, кожен хоче їх побачити. У Красичині стоїть замок, як звідти, а може й гарніший. Це всього за якихось двадцять кілометрів від українського кордону, на українських етнічних землях. Надзвичайно фотогенічний і цікавий, і дивно, що не дуже відомий. В замку музей, в одному із замкових флігелів – готель, а навколо – казковий парк. Звідси не хочеться йти, настільки усе гарно.
Перше укріплення на цьому місці з’явилося у чотирнадцятому столітті, поставили його поміщики із села Красичі (польською воно звучить Красіце), яке розташоване за два кілометри. Прізвище у них було Ореховські, але їхні нащадки стали йменуватися Красицькими, за назвою своєї родової маєтності. Замок був дерев’яний, лише з однією мурованою брамою. Згодом, коли у 16 столітті Красицькі вибудували твердиню із цегли, стара брама стала її частиною.
Досить звичайний замок, із чотирма наріжними, однією надбрамною баштою і навколишнім водяним ровом, поступово перетворився на шедевр ренесансу. На початку 17 століття Мартин Красицький запросив італійського архітектора Галеаццо Апп’яні, який надбудував надбрамну вежу з годинником, перебудував наріжні башти та прикрасив стіни чудовим ренесансним декором. Вежі почали уособлювати одвічний світовий порядок (ієрархію влади – Бог, церква, король і шляхта) і отримали власні назви – Божа, Папська, Королівська і Шляхетська.
Королівська і Папська отримали завершення, у вигляді корон – відповідно королівської і папської, Божу вежу увінчали куполом, а Шляхетську ренесансними зубцями. Нині, ці вежі – головна окраса замку.
Стіни, ззовні і всередині прикрасили зображеннями, виконаними італійською технікою сграфіто (graffiare – з італійської «дряпати»). Для утворення такого зображення наносили кілька шарів вапняного тиньку, різного кольору. Потім верхній шар здряпували, формуючи об’ємне зображення. Стіни замку у Красичині прикрасили 7 тисяч квадратних метрів декору, із зображенням магнатів Красицьких, сцен полювання, королів та святих. Ця краса, після якісної реставрації, і нині прикрашає поверхні замкових мурів.
В подальшому, після угасання роду Красицьких, замок почав занепадати, адже наступні власники не приділяли йому належної уваги, особливо після переходу регіону під російську протекцію. Було частково зруйновано Папську башту, затиньковано основну частину декору. У 1852 році тут сталася велика пожежа, наслідки якої намагалися знівелювати Сапеги – тодішні власники. Саме вони постаралися відновити декор-сграфіто, відбудувати Папську вежу. Реставрацію зупинила Перша світова війна, а в часи радянської влади тут влаштували військові казарми.
Повноцінна реставрація закінчилася зовсім недавно – нині замок виглядає, як «нова копійка». Казка, особливо у дзеркальному відображенні широкого рову.
Текст та фото Романа Маленкова.
