Для тих, хто фанатіє від середньовічних фортифікацій Мальборк – головна атракція в Польщі. Найбільший цегляний замок у світі, найбільша готична, об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, неймовірний ансамбль мурів, башт, храмів, палаців, казарм та господарських споруд. Найкраще велич замку у Мальборку можна розгледіти із протилежного (лівого) боку річки Ногат – від замку, який стоїть на правому, покладено пішохідний міст. Також я люблю оглядати замок із валу, навпроти південно-східного кута. Дуже рекомендую, обійти твердиню по периметру – не пошкодуєте, особливо якщо ви любите готику, адже Мальборк – еталон готичного замку.
Площа замку 21 гектар. Його стіни з’єднані із міськими мурами, які збереглися взжовж ріки, і це ще більше підсилює враження від масштабності твердині. Не віриться, що ти бачиш таке наживо.
Від 1309 року й до 1454-го Мальборк був столицею Тевтонського ордену. Це було таке військово-релігійне державне утворення, яке займало усі землі Східної Пруссії – нинішню північ Польщі.
Тевтонський орден був створений німецькими лицарями-хрестоносцями у Святій землі, після вщяття фортеці Аккри, яка і стала їх першою резиденцією. Пізніше, у 1220 році, тевтонці звели собі фортецю Штаркенберг. Столицею тевтонців вона пробула 51 рік, до 1271-го, коли її захопили мамлюки. Тоді тевтонці перебралися до Венеції.
Ще раніше, у 1211 році, тевтонці, на запрошення угорського короля, поселилися у Трансільванії – мали обороняти рубежі Угорщини від половців. Але вже у 1225 році угорські монархи примусили рицарів покинути свої землі – дуже незалежно вони поводили себе. Тоді тевтонці й пішли на північ Польщі – вони мали християнізувати пруссів-язичників. На землях пруссів вони і створили свою державу, яка півтора століття владарювала й постійно розширювалася. Столицею ордену було зроблено Марієнбург – замок святої Марії, нинішній Мальборк. Сталося це у 1309 році.
Тевтонським орденом керував Великий магістр – гохмейстер. Найвідомішими гохмейстерами були Герман фон Зальца та Зігфрід Фейхвангер.
Тевтонці притримувались політики понімечення слов’янських земель. Слов’яни часто знищувались, а на їх місце приходили селяни із Німеччини.
Твердиня Марієнбург постійно розбудовувалася. Спочатку був Високий замок – основна частина з високою баштою, потім Середній, в якому звели палац Великого магістра, ну а останнім Низький замок, із господарською частиною. Загалом Марієнбург мав чотири рівні оборони.
Одночасно зводилися міські храми та кам’яниці, за межами мурів замку. Так з’явилося місто, яке також обнесли стіною. На жаль від міста – столиці багатої тевтонської держави, залишилось не багато. Найбільших руйнацій воно зазнало під час бомбардувань 1944-1945 рр. Тоді дуже постраждав і замок, але його відбудували, а от місто ні. Хоча в Мальборку існує туристичний маршрут – Шлях міських кам’яниць, який охоплює двадцять п’ять старовинних будинків. Правда я бував у Мальборку з десяток разів, але туристів на цьому шляху не бачив – вони всі у замку.
На огляд замку та околиць мені потрібно десь три години. Багатьом треба більше, тому врахуйте це, коли будете планувати подорож. Я рекомендую, щоб досхочу насолодитись потужною похмурою готикою та неймовірною казковою красою найбільшого цегляного та готичного замку у світі, обійти його повністю по периметру ззовні, перейти по містку на інший бік ріки й глянути звідти – вас зачарує вигляд численних башт і мурів, шпилів та бійниць, а особливо їх відображення у спокійній воді.
Ну а потім ідіть всередину, огляньте внутрішні двори, декоровані готичними деталями, палац Великого магістра, головний храм замку, гданисько (туалетна башта) із галереєю, брами, переходи, некрополь Великих магістрів та багато всього іншого.
Розташування на річці Ногат, поряд із місцем її впадіння у Віслу та Балтійське море, зробило Марієнбург потужним осередком торгівлі та контрольним пуктом митниці, для судів, які йшли по Віслі із моря, і навпаки – з усіх бралося мито. У тевтонців було монопольне право на продаж бурштину. Багатство сприяло розвитку та процвітання тевтонців. Вони розширювали свої володіння, захоплюючи все нові й нові землі. Вступили у Ганзейський союз отримавши право проведення великих зборів.
Марієбург процвітав, крім того, вони заслужили репутацію непереможних воїнів – їх навіть зачіпати боялись. І лише король об’єднаної Речі Посполитої – союзу Польщі та Литви, Владислав ІІ Ягайло, в колаборації із литовським князем Вітовтом Великим, зміг не лише кинути виклик страшним тевтонцям, а і перемогти їх 1410 року у легендарній битві під Грюнвальдом. Тоді ж польсько-литовське військо, в якому було немало русинів і татар, обложило столицю тевтонців – Марієнбург, оборону якого очолив лицар Генріх фон Плауен. Місто захопити не змогли, але добряче поруйнували його.
Після поразки під Грюнвальдом тевтонці так і не змогли повністю відновити свою попередню потужність. Для покращення економічного стану Великий магістр наказав значно збільшити податки. Це не сподобалось більшості тевтонських міст, які створили офіційну опозицію й відмовились підкоритися магістру. Це сталося у 1456 році, під час чергової війни із Польщею – Тринадцятилітньої. Втративши фінансові потоки, магістр не зміг повноцінно керувати орденом. Найманці, які формували основу війська Великого магістра, не отримали платні. Поляки, тим часом, за ініціативи генерала Стібора де Понеця із Остоя, зібрали кошти – благодійну допомогу, із мешкаців Данціга (нині Гданськ). Ці гроші стали компенсацією для найманців, за те, що вони погодились покинути межі Тевтонського ордена, і, зокрема, Марієнбурга. У 1457 році польський король Казимир Ягеллончик з тріумфом увійшов у замок Марієнбург, а Данцігу, у вдячність за допомогу, надав кілька значних пільг.
Поляки перейменували місто Марієнбург у Мальборк, зробивши його центром Мальборського воєводства новоствореної провінції Королівська Пруссія. Замок Великих магістрів зробили північною резиденцією польських королів, якою він пробув аж до розділу Речі Посполитої у 1772 році.
В замку часто зупинялися польські королі, тут відбувалися бали та звані обіди. Частину будівель перетворили на господарські склади, а іншу частину – на арсенал, який був найбільшим у Польщі. З 1568 року у замку розміщувалось Адміралтейство (Комісія Морська), а із 1584 року – монетний двір. Для опіки над сакральними об’єктами замку було запрошено єзуїтів, які покинули твердиню у 1780 році, коли тут вже були казарми для прусської армії та лікарня для душевно-хворих – богадільня.
Мальборк опинився у провінції Західна Пруссія. Нова влада не знала, що робити із замком. Його планували знести. Одним із рятівників замку став художник Фрідріх Гіллі, який намалював кілька гравюр, які опублікував відомий німецький видавець. На гравюрах було зображено величний тевтонський замок, і це привернуло увагу громадськості до нього, а також до історії Тевтонського ордену.
У 1807 та у 1812 рр. у замку бував Наполеон, а у 1816-му Пруссія розпочала його реставрацію, яка тривала до початку Другої світової війни. В цей час місто і замок називались Марієнбург. В Німеччині і досі його так називають.
Після війни замок, значно поруйнований бомбардуванеями, повернувся до Польщі. Реставрація і реконструкція велися досить довго і ще й нині повністю не закінчилися. Але нині замок – ух, ні фото, ні розповіді не передають цього. Його треба побачити. Летіть у Гданськ, а звідти електричка йде півгодини. Це суперзамок.
Текст та фото Романа Маленкова.
