У Нижньосілезькому воєводстві за 20 км від кордону із Чехією розташоване місто Свідниця Świdnica. Німецька назва Свідниці – Швайдніц Schweidnitz, і її я згадав не випадково, адже із 17 століття й до кінця Другої світової війни, місто належало німцям. Та і до 17 століття, із 14-го Свідниця була під контролем Священної Римської імперії, фактично німецької країни.
Міські права Свідниця отримала у 1250 році, а у 1290-му вона вже мала потужні міські мури та 6 брам. До 1392 року місто було столицею Свідніцько-Явірського князівства, тут потужно розвивались торгівля та ремесла.
Свідниця – дуже цікаве і затишне місто. Мова про історичний центр – старувку. Тут цікаві, дуже красиві і затишні вузькі вулиці із доволі високими будинками, як для такого невеликого міста. В центрі Свідниці, на площі Ринок стоїть кафедральний готичний собор, один із найбільших у Польщі та найбільший у Нижній Сілезії. Висота його дзвіниці 104 метри. Це четвертий показник у країні. Але не катедра вважається найцікавішим храмом Свідниці, а протестантська церква миру, розташована на околиці міста, за міськими мурами.
Церква Миру (Kościół_Pokoju), разом із подібним храмом у Яворі, є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Її збудували після Тридцятирічної війни. Наріжний камінь заклали у 1656 році. Це храм євангелічно-аугсбурської церкви. Автором проекту був Альбрехт фон Зебіш, а керував будівництвом тесля Андреас Кемпер. Неймовірна будівля. Чесно.
Разом із храмом у Яворі, Свідницька церква є найбільшим дерев’яним храмом у світі. Після поразки протестантів у Тридцятирічній війні, імператор Фердинанд ІІІ заборонив їм будувати власні церкви. Через деякий час, під тиском протестантської Швеції він все ж надав дозвіл, але із купою умов, які здавалися абсурдними. Отже, церкви мали бути зведені лише із недовговічних нетривких матеріалів (дерево, солома, глина, пісок); вони мали зводитись за межами міських мурів, але не далі гарматного пострілу; церкви не повинні були мати веж та дзвонів; церкви повинні були бути збудовані не довше ніж за рік і виключно на кошти протестантів. Протестанти, які складали значну частину населення Нижньої Сілезії, виконали умови й збудували три такі храми. Третій був у Глогуві, але згорів у 1758 році від удару блискавки.
Обмеження не завадили зробити церкви миру найбільшими дерев’яними сакральними спорудами світу. Свідницька церква займає площу у 1180 кв.м і вміщує 6 тисяч вірян. Церква у Яворі має площу 1090 кв. м. і розрахована 7500 віруючих.
Церква Миру у Свідниці зведена у стилі барокко і має зовнішню фахверкову конструкцію. Розкішне дерев’яне бароко, якого ніде більше не побачиш. Орган у дерев’яному храмі – фантастика.
Церкву зразу звели, як один великий зал, хрестоподібний у плані, але потім неодноразово добудовували, особливо після того, як відношення до протестантів пом’якшилося, і у 1707 році їм дозволили будувати власні школи.
Церква Миру у Свідниці – це цілий комплекс споруд – будинок настоятеля, будинок дзвонаря, дзвіниця, будинок караулу, середня школа, стіна, довжиною 1 км, та брама. Ззовні все затишно і симпатично, але головне всередині. Це треба бачити.
Текст та фото Романа Маленкова.
