Українською мовою це місто називається Радівці, а румунською – Редеуць Rădăuţi. Чому є окрема українська назва? Тому що русини-українці тут завжди складали значну частку населення, та і заснував поселення якийсь русин Радомир, від якого і з’явилася назва Радівці, а вже пізніше молдавани та волохи перекрутили на свій манер.
Перша писемна згадка про поселення відноситься до 1393 року. За господаря Молдови Александра І чел Бун, із 1401 року Радівці були центром православної єпархії, в якій богослужбовою та діловою мовою, до 1782 року була церковнослов’янська. Кажуть, що вона відрізнялася від тієї староболгарської, якою користуються московські священики, й була більше схожа на українську.
1514 року Радівці, разом із усією Молдовою, в межах якої місто перебувало від часу свого заснування, потрапило у васальну залежність від Османської імперії. Столицю Молдови тоді перенесли із Сучави до Ясс, почалося впровадження церковнорумунської мови, яке завершилося після приєднання Буковини до Австро-Угорщини.
Монастир Богдана
У межах Південної Буковини, де перебувають і Радівці, до 19 століття більшість сільського населення (близько 60%) становили українці, а в самому місті в значну частину населення становили євреї (понад 30%), які мали вісім синагог та шість шкіл. Вони залишили після себе значну пам’ятку – синагогу Темплул Маре. Її звели у 1883 році, майже у центрі міста.
Відносно недалеко від синагоги, знову ж на краєчку старого міста стоїть кафедральний православний собор Зішестя Святого Духа. Це великий і дуже красивий храм, який почали будувати у 1927 році, а закінчили аж у 1961-му.
На захід від собору лежить старе місто. Воно відносно невелике, але цікаве. Тут збереглася суцільна забудова старих кам’яниць, ринок, ратуша та костьол, зведений у 1823-1826 рр. для місцевої католицької громади, яка складалася переважно із поляків – переселенців із Польщі, після її розпаду.
Головною пам’яткою Радівців, та і однією із головних у Західній Молдові, є монастир Богдана. Його головний храм – Миколаївську церкву, збудував засновник Молдавської феодальної держави – воєвода Богдан І Засновник, між 1359-1365 рр. Ця церква на тривалий період стала монаршим некрополем Молдови. Тут поховано 6 господарів (монархів) Молдови, в тому числі і її засновник. Є також могили представників монарших родів та церковних ієрархів. Церква вважається найстарішим мурованим храмом Молдови.
Кафедральний собор
Синагога
Стилем церкви є синтез романських, готичних та візантійських форм, який називають молдавським. В цьому ж стилі зводилися і розписні церкви, започатковані Штефаном Великим. Він же переніс монарший некрополь до монастиря у Путні, хоча монастир Богдана був дуже шанований ним, про що свідчать виготовлені на його замовлення кам’яні кришки для саркофагів шести господарів. Цікаво, що надписи на кришках виконані староруською мовою.
Тривалий час монастир було зачинено на реставрацію і лише у 2021 році його відкрили, і ми нарешті відвідали цю молдавську святиню.
За кількадесят метрів від Миколаївської церкви стоїть дзвіниця, збудована у 1781 році та гарний парафіяльний будинок, датований 1876 роком. Є на території ще одна церква та будівля для монахів, але підозрюю, що то новобуди. Загалом монастир складає дуже приємне враження і я дуже рекомендую побувати в ньому і в Радявцях. Це всього за 60 км від Чернівців і за 35 км від Сучави.
Текст та фото Романа Маленкова.
