Супрасль. Непривітна польська лавра

Як тільки я дізнався про Супрасль – відразу захотілося його побачити. Легендарний і унікальний монастир заснований ченцями Києво-Печерської лаври, зведений у литовському оборонно-сакральному стилі, який називають литовською готикою, доповнений бароко, оплот польського православ’я, Польська Лавра… У монастир я потрапив на Великдень 2019 року. Ну як потрапив – пооббивав пороги, позаглядав здалеку та  крізь решітку. Усе було замкнєнто. Непривітний монах, російською, із сильним акцентом, сказав, що нема чого тинятись – набожні люди вдома сидять і Великдень святкують, і монахи теж. Коротше – на територію нашу невелику групу не пустили…

Супрасль – невеличке містечко, розташоване на північному сході Польщі за 15 км від Білостоку. Воно виникло у 16 столітті, як монастирське село, при заснованому воєводою Олександром Ходкевичем монастирі. Нині в містечку є чимало пам’яток архітектури – два костьоли, комплекс старовинних будинків ткачів, палац фабриканта Бухгольца, народний дім, у стилі конструктивізму – усе це рекомендую оглянути, але головна пам’ятка Супрасля – Благовіщенський православний монастир, один із п’яти православних монастирів у Польщі.

Супрасльський монастир

Олександр Ходкевич, воєвода Новогродека, був православним – більшість магнатів Великого князівства Литовського у ті часи сповідували православ’я. У 1501 році він розпочав будівництво великого монастиря, організувати який запросив ченців із Києво-Печерської лаври. Монастир увійшов до Смоленської єпархії Київської митрополії і став найбільшим у регіоні. Його почали називати Супрасльською лаврою. Тут створили велику бібліотеку, монахи займалися копіюванням старих рукописів, в тому числі й руських літописів. У 19 столітті тут було знайдено Супрасльський літопис – документ, який вважають скороченим варіантом Київського літопису. Опис історичних подій у ньому охоплює період із 9 по 16 століття.

У 1510 році почалася побудова головного монастирського храму  – Благовіщенської церкви. За своєю архітектурою вона нагадує храми Вільнюса, поєднуючи оборонні та сакральні функції. Це синтез візантійського та готичного стилів, із баштами на кутах. Дуже схожа церква у Брохуві, про  який ми уже писали.

Палац Бухгольца

Після прийняття більшістю західних православних монастирів церковної унії 1596 року, Супрасльський монастир відмовився переходити у греко-католицтво і до 1635 року був православним. Значний тиск і судові процеси змусили монахів прийняти унію – обитель стала василіанською, якою й була до 1824 року, коли російська окупаційна влада повернула монастир у православ’я.

20 століття було неоднозначним для Супрасля. Спочатку, після відновлення Польщі, монастир передали католикам, потім закрили взагалі. Його сильно поруйнували в часи Другої світової, потім довго відновлювали, і лише у 80-х тут знову опинилися православні монахи. Ну а зараз, кажуть, значна фінансова допомога надходить від московського патріархату. Не знаю чи це правда, але поведінка монахів дуже нагадала поведінку їхніх східних братів – непривітна ортодоксальність, в якій дуже мало сакральності. Хоча комплекс монастиря виглядає дуже велично, і навіть, знаючи, що всередину не пустять, я б все рівно сюди б приїхав.

Текст та фото Романа Маленкова.