Як і розташований неподалік монастир Ованаванк, монастир Сагмосаванк, теж стоїть над глибокою, двохсотметровою ущелиною ріки Касах. Між монастирями близько 5 кілометрів відстані, і вони обидва казкові.
Монастир Сагмосаванк стоїть у селі Сагмосаван, за півтора кілометри від жвавої дороги із Єревану на Ванадзор. Церкву Сіон заклали – головний храм монастиря, заклали у 1215 році і будували на кошти князя Ваче Вачутяна. Вона хрестової-купольна, і має прибудовані гавіт та менший храм. Стіни гавіту та храмів прикрашені барельєфами, як ззовні, так і зсередини. Також тут немало кам’яних блоків, із численними хрестами (їх вирізали як знак про пожертву на храм) та великими написами. Дуже ефектний різьблений дверний портал гавіту.
Ми потрапили у Сагмосаванк у величезній валці автівок, які везли на вінчання молодят та їх гостей. Це було свято . На вулицях всі обливалися водою, бо в це свято треба таке робити. І нам трохи дісталося щасливої води. А от у 400-метровий автомобільний корок, утворений у вузькій монастирській вулиці, ми вштрикатись своєю автівкою не наважились, залишили її подалі, і зовсім не пожалкували.
Монастир Сагмосаванк дуже красивий, каньйон, на краю якого він розміщений – не менш красивий, а разом вони створюють фантастичний синтез колориту й краси. Це треба бачити.
Текст та фото Романа Маленкова.
