А це вже найсуб’єктивніший рейтинг з усіх наших попередніх – він чітко від головного редактора сайту “Україна Інкогніта”. Далі весь текст від Романа Маленкова.
Україна як сало, або горілка (це як кому) – її не буває поганої, вона лише класна і дуже класна, тому неймовірно важко скласти рейтинг її “чарівних куточків”. Але ж усі складають – аж дивує неймовірна кількість рейтингів від численних агрегаторів в Українському Інтернеті, то чому ж не скласти і собі. “Чарівні куточки” – від одного цього словосполучення аж душа мліє і мурашки шкребуть по шкірі. Але як же їх вибрати, ці чарівні куточки, коли Україна така класна й ти в середньому, за теплий період року, долаєш 500 км цієї класності за тиждень?
Прийшов в голову єдиний правильний варіант – пригадати місця, куди хочеться повертатись і повертатись. Такі, щоб сплили в пам’яті протягом двох хвилин (хоча б). Як це не дивно, усі це місця – природні об’єкти, заповідні й незаповідні, але незабутні. І так виходить, що всі вони мають певні незамінні складові – водні об’єкти і пагорби, або гори (звісно, у кого ж прикипить душа до безводної пласкої рівнини, де і оку нізащо зачіпитись). Ці чарівні куточки – місця де я бував хоча кілька раз, але хочу туди повернутись. Пронумерую лише перше місце, яке я вважаю лідером мого умовного рейтингу – решту об’єктів залишу без надання місць (в цьому, мабуть, є хоч якийсь елемент справедливості – хто першим встав, того й капці). Отже – куточки України де повинен побувати кожен.
І ще – топ-10, але об’єктів 11, один виходить поза конкурсом:-) Який? Вирішуйте самі.
Долина Південного Бугу у Миколаївській області, в НПП “Бузький Гард” та нижче по течії до Олександрівського водосховища.
Південний Буг в Миколаївській області кам’янистий і порожистий. Буруни і піна, прямовисті скелі та бурхливе різнотрав’я. Тут розташована Мигія – мекка українських рафтерів й усяких сплавщиків, тут створено національний природний парк “Бузький Гард” – степове царство гранітів. Але й нижче від парку долина Південного Бугу просто казкова, і навіть у верхів’ях Олександрівського водосховища є місця, від яких перехоплює подих.
Читайте про долину Південного Бугу в Миколаївській області тут і тут
Канівські гори (дислокації) від Канева до Хмільної (Черкаська область)
Царство відносно незарегульованого Дніпра, пагорбів, ярів та грабового лісу. Тут розташована найбільша у Європі яружно балкова система та найбільший яр (Хмілянський), а Дніпро тут ревів і стогнав у Шевченка та був чуден в тихую погоду у Гоголя. Хоч раз пізнавши глибинну красу цієї місцевості не забудеш її ніколи. Тут, на відносно невеликій площі, розташований Канівський природний заповідник та Шевченківський національний заповідник.
Читайте про Канівські гори тут і тут
Уричище Каскади біля села Злинка. Маловисківський район Кіровоградської області
Український кристалічний щит – головна тектонічна структура України. Він простягнувся із північого заходу (з Рівненської області) на південний схід до Азовського моря (Запорізька область) на тисячу кілометрів, і саме з ним пов’язані найефектніші природні пам’ятки рівнинної території України. Серед них і маловідоме урочище із назвою Каскади, яке розташоване на південь від села Злинка.
Межиріччя Дніпра і Десни. РЛП “Міжрічинський”. Козелецький район Чернігівської області
Казковий шматок Чернігівського Полісся між двома великими річками – Дніпром та Десною. Нині тут функціонує найбільший в Україні регіональний ландшафтний парк. Неймовірне різноманіття ландшафтів – від тайгових борів біломошників до напівпустелі. А які тут болота (до речі одні з найбільших в Україні): купини, трясовини, сплавина та комахоїдна росичка. Тварин неймовірна кількість: найбільше в країні поголів’я лося і кабана, вовки пішки ходять, і навіть рись промишляє…
Читайте про РЛП “Міжрічинський” тут і тут
Рось – одна з найбільш багатоликих рік України. Від Білої Церкви до Корсуня-Шевченківського
Більше мільярда років Рось вгризалася у породи Українського кристалічного щита. Вона виорала в ньому глибокі долини і звільнила собі простір для плину. Але щит не здавався. Порогами він випірнув у руслі ріки, скелями навис над її зеленястою водою. Рось не ніяковіла перед похмурою величчю скель – вона вперто продовжувала торувати собі дорогу поміж велетенським камінням. Інколи їй на допомогу приходив льодовик, який спочатку підживлював річку талою водою, а потім намагався зім’яти скелі товщею криги. Але, ніби розуміючи свою безсилість, льодовик відкочувався назад на північ і Рось самостійно продовжувала свою кропітку роботу. Та настав момент, коли ріка сказала собі: “Досить. Мені вистачить”. І тоді було підписано мирову угоду між нею і щитом. З тих пір Рось і каміння зажили у мирі.
Про Рось на сайті дуже багато
Мезинський національний природний парк. Чернігівська область, Коропський район
Це край широчезної заплави Десни та лісових пагорбів на лесових островах та крейдяних відкладах. Казкові річкові меандри заставляють споглядати на себе немигаючим поглядом. А ще тут є видатний археологічний музей Мізинської стоянки, а у березі під неймовірною Пузиревою горою можна надовбати “чортових пальців” – белемнітів. Уся ця краса об’єднана в національний природний парк “Мезинський”.
Читайте про Мезинський НПП тут і тут
Каньйон на Гірському Тікичі у Буках. Маньківський район, Черкаська область
Більшість пересічних обивателів, особливо дівчат (які завжди більш схильні до емоційного сприйняття дійсності) захопливо вигукують, переглядаючи зображення каньону у Буках: «Невже таке є в Україні?» Дійсно, людині, що приросла до офісу, а у коротку відпустку бачить заморські пляжі, важко уявити що і у нас є справжня краса. Нехай не прилизана, без належної інфраструктури, але дійсно є. І дійсно краса.
Кінбурнський півострів, НПП “Білобережжя Святослава”. Миколаївська область
Унікальна місцевість, ніби із минулих століть, без жодного легковика (не рахуючи УАЗів та ЛУАЗів) влітку наповнюється дорогезними джипами, які ломляться сюди в пошуках чистесенького моря і спокою, самі знищуючи спокій ревінням своїх двигунів. Влітку бази відпочинку Кінбурнського півострова переповнені, так само як і численні дачі, та сільські оселі – за відсутності Криму український відпочивальник вишукує для себе нові й нові шматки морського узбережжя. Але абсолютна відсутність доріг все рівно залишає довжелезні пляжі напівпорожніми, а дороги тут ніхто будувати не збирається – тутешній рейсовий автобус – УРАЛ.
Читайте про Кінбурнський півострів
Актовський каньйон. Вознесенський район, Миколаївська область
Актовський каньйон – один з найвідоміших каньйонів України. Він розташований біля села Актове – це скеляста долина річки Мертвовод. Влітку, коли тут спека й різнотрав’я змінює колір на жовтуватий, Актовський каньйон стає справжньою декорацією для вестерна. Неймовірне місце.
Читайте про Актовський каньйон
Південний Буг у Гайворонському районі. Кіровоградська область
Якщо ви мріяли потрапить у світи Толкієна, у Хобітоншир – то долина Південного Бугу біля села Казавчин – це саме те, що вам треба. До цього села Південний Буг проходить приблизно половину дистанції, на своєму шляху до Чорного моря (чи то пак до лиману Дніпра), і саме тут, на своєрідному “екваторі” його долина чи не найгарніша – вона дуже глибока й частково нагадує каньйон Дністра, але на відміну від останнього, береги, нерівномірно порізані ярами, мають значну кількість кругленьких затишних пагорбів – таких собі окремо розставлених гір, а русло вужче і більш звивисте – його можна було б назвати схожим на Десну, якби не висота корінного берега і його оголеність. Якби не постійний шум порогів. І не Дністер, і не Десна – це збільшений варіант Росі, одна із найгарніших рік України. Бог, як називали його наші пращури. У Казавчині він просто казковий.
Читайте про Південний Буг біля Казавчина
1. Чорна Клева, Братківський хребет. Рахівський район Закарпатської області
Моя душа просто прикипіла до цього місця. Побуваєш, а потім цілий рік сюди тягне і тягне. Хочеться знову і знову пірнати у цю таємничу незвідану велич крайнього відрогу Горган, з їх нескінченними грунями, з прикордонними стовпчиками давніх часів, із австро-угорськими шанцями та бліндажами часів Першої Світової. Це реально одне з найгарніших місць нашої неньки України, хоча дістатись сюди не просто – жереп і каменюччя (бо горгани ж). Але треба, ой як треба туди потрапити знову…
