Затока – селище в Одеській області – дві піщані коси між Дністровським лиманом і Чорним морем, роз’єднані між собою Цареградським гирлом Дністра – нині мабуть головний чорноморський курорт України. Принаймні за кількістю відпочивальників це дійсно так. В селищі 1600 мешканців, але в червні-серпні тут одних лише автівок більше – суцільний потік, часто корок (особливо коли розводять міст через гирло Дністра), але я хочу розповісти не про це, і не про широчезний пляж, не про масове нове будівництво, а про значну пам’ятку архітектури, майже не відому нікому – кістково-туберкульозний санаторій збудований румунами у стилі ар-деко.
Головний корпус санаторію “Затока” (1933-37 рр.)
Клімат в Затоці особливий, адже вона – це практично острів між морем і двома лиманами (Будацьким і Дністровським), який продувається морськими вітрами. Не дивно, що у 1913 році царським указом в місцевості Бугаз (нині це центральна частина селища Затока) було створено санаторій для боротьби із страшною хворобою – туберкульозом, яка тоді вважалася смертельною.
В часи Русі певний період ця територія була слов’янською, до того – тут господарювали греки, після того – генуезці, турки, молдавани, румуни, росіяни… Населений пункт Бугаз виник у 1827 році після будівництва маяка на Цареградському гирлі (слово бугаз із тюркських мов, якраз і означає гирло, горло). А із кінця 19 століття тут почали будувати дачі – тоді поселення називали Бессарабським Бугазом. В 1914 році тут було 32 дерев’яних дачних будинки. Санаторій теж був дерев’яним. Функціонував він лише рік – Перша світова припинила завадила його розвитку.
У 1918 році Бесарабський Бугаз (разом із Бессарабією) ввійшов у склад королівства Румунія. Першою справою румуни відновили існування тут морського порту, проклали асфальтовану дорогу – це було в середині 20-х років минулого століття. Король Румунії вирішив зробити морське узбережжя Бессарабії курортом. Облаштовувались бази відпочинку, пляжі. У 1933 році в Бугазі почали будівництво великого кіствово-туберкульозного санаторію для дітей. Автором проекту став італійський архітектор Анджелло Віцеллі, який працював переважно у стилі ар-деко. Хоча стилем санаторію фахівці називають – стрім-лайн-експрессіонізм (це для мене далекі стилі – від себе нічого не скажу, крім того, що я прийняв споруду за конструктивізм).
Інші санаторні будівлі
Будівництво головного корпуса закінчили у 1934 році, а у 1937-му до нього прибудували праве крило.
Будівля санаторію трохи схожа на літак, центральні високі обсяги нагадують фюзеляж, а довгі серповидні крила нагадують крила літака. Головний фасад звернений у бік берега, а додаткове крило не псує загального вигляду, тому що розташоване під кутом до основної будівлі і таким чином з берега видно або крило, або основну будівлю. Крила будівлі в горизонтальному напрямку розкреслені довгими карнизами і балконами, що створюють перетини з численними короткими вертикальними лініями вікон, центральна частина згідно з вимогами Арт-Деко підноситься над всією спорудою.
Лікувальні та діагностичні відділення, аптека, операційна, шкільні приміщення, харчоблок, спроектовані в 3-х поверховому будинку лікувального корпусу, зверненого фасадом до моря, на південь. Окремо були розташовані приймальний покій, ізолятор, житлові будівлі та господарські будівлі. Архітектура та планування головного лікувального корпусу є унікальними і відповідали всім вимогам для лікування хворих на кістково-суглобовий туберкульоз.
10 червня 1937 відбулося офіційне відкриття санаторію в присутності короля Кароля II і його дружини Єлени. Перший заїзд хворих і оплата лікування були проведені за рахунок королеви. У подальшому хворі надходили в приватному порядку і лікування як правило оплачувалося за рахунок муніципальних коштів за місцем проживання хворих. (з рос. “Туберкулезный санаторий в Бугазе”)
У 1940 році Бессарабія була приєднана до УРСР. Під час Другої світової сюди повернулись Румуни, але тоді було не до санаторію. Ну а у 50-ті роки поселення отримало теперішню назву – Затока (у 1967 році їй надали статус селища міського типу). Санаторій відновив свою діяльність. Він і нині є дитячим туберкульозним санаторієм (який називається “Затока”). Облуплений і недоглянутий, із купою будматеріалів навколо і зарослями колишнього парку він лякає туристів. Але він унікальний, і після ремонту міг би стати чи не головним рекреаційним закладом курорту, що потужно розвивається.
Розвідний міст над Цареградським гирлом Дністра
Ще одна унікальна споруда Затоки – розвідний міст. Його розводять піднімаючи середню секцію на високі опори. Мені пощастило це побачити (хоча не пощастило 40 хвилин чекати на спеці, його зведення). Міст збудували у 1957 році.
Текст та фото Романа Маленкова
При написанні використано матеріали від 
old_akkerman
