Експедиції бувають різними, але більшість із них передбачають мандрівку, і це найкраще у експедиції. Крім того, передбачаються ночівлі у наметах і вечірнє багаття. В іншому випадку це вже буде не експедиція, це буде просто відрядження. Відрядження теж цікаво – нові місця, нові враження, але експедиція цікавіше.
Краєвиди біля Панкратового
Будь-якій серйозній експедиції передує підготовчий період. Можна опустити описи підготовки до безпосереднього дослідження: різні книги, зошити, тару для проб води і т.д. – пересічному читачу це не цікаво. Але не менш важливо подумати про намети, спальники, пальники, ліхтарики. Зараз купити все це значно легше ніж раніше (я ще пам’ятаю ті часи, коли ми замовляли спальники у майстерні спецпошиву). Нині можна зробити замовлення не виходячи із квартири, скориставшись послугами інтернет-магазину в одному із спеціальних каталогів, http://price.ua/ – купити туристичне спорядження усіх можливих брендів та цінових категорій можна просто маючи підключення до всесвітньої павутини.
В радянські часи будь-яка експедиція асоціювалася із геологами, з далекою північчю, з Камчаткою, з Уралом. Пізніше експедиції стали трохи іншими. Особисто я раніше був у трьох типах експедицій. У 1999-2000 роках, два польових сезони ми працювали у ландшафтних експедиціях для оцінки впливу на навколишнє середовище атомних станцій – Хмельницької та Рівненської в 30-кілометрових зонах цих небезпечних об’єктів. Наметові табори, УАЗ-буханка, пішохідні радіальні маршрути, постійне копання грунтових розрізів, описи грунтів, рослинності, рельєфу… Ну а вечорами багаття, гітара, романтика. Десь із 2004 по 2008 роки ми вже займалися інженерно-екологічними вишукуваннями по трасах газопроводів – проектованих та існуючих. Це були просто великі піші переходи від табору до табору, які розбивалися заздалегідь. Найцікавішими були 240 кілометрів через Карпати, від Богородчан до Ужгорода, а ще дуже цікавим був Північний Крим, від Армянська до Джанкоя. А ще були краєзнавчі експедиції та експедиції під час зйомок телесеріалу «Унікальна Україна». І ось, настав час потрапити у експедицію четвертого типу…
В далекі радянські роки, десь на початку 80-х, керівництво тієї країни вирішило створити водосховище на річці Південний Буг та поставити гідроелектростанцію. Даний об’єкт повинен був би доповнити потужності Южноукраїнської атомної та Ташлицької гідроакумулюючої електростанції, та компенсувати їхній дефіцит у часи пік… Станції збудували, поряд із старою Вознесенською ГЕС, яка будувалася ще у 1929 році, мала незначні потужності, ну й була звичайно зупинена та закинута. Почали наповнювати резервуар водосховища, для якого обрали шматок долини Південного Буга на південь від села Панкратове до села Олександрівка. Назву водосховище отримало – Олександрівське. Для нього річку запланували підняти спочатку до рівня 16,9 метрів, а потім і до майже 21 метра. Ну а в процесі підняття рівня водосховище природі потрібен постійний екологічний моніторинг. Експедиція присвячена даному процесу і стала моїм четвертим типом.
Експедиція проводилася на початку жовтня і передбачала тижневе перебування на березі Південного Бугу в різних точках. До складу входили три біологи, гідролог, водій, ну й ландшафтознавець (фотограф за сумісництвом). Транспортний засіб «Газель» (чи то «Соболь», водій казав що вони відрізняються).
Отже, першого дня, до вечора, ми доїхали до першої точки нашої експедиції – вона розташовувалася трохи південніше від села Панкратове. Південний Буг тут проходячи через поріг шумів і кипів. Взагалі значний шматок долини цієї ріки лежить в межах Українського кристалічного щита. Древні кристалічні породи тут у багатьох місцях виходять на поверхню, утворюючи химерні скелі з гранітів і гранітоїдів, а русло ріки проходить у глибокій каньйоноподібній долині. Це рай для скелелазів та любителів водного слалому, і щоб уберегти його було створено національний природний парк «Бузький Гард».
Острів-скеля Кременчук
Біля Панкратового нам відкрився чудовий краєвид – бурхлива ріка, високі пагорби та гранітні скелі, які густо поросли червонястими шипшиною та глодом. В деяких місцях скелі нагадували зменшені кримські хаоси, дрібніші висіли затиснуті більш крупними.
Поряд із табором, який складався із вантажо-пасажирського «Соболя», кількох наметів, надувних матрасів та розкладачок із купою спальників (навіть у жовтні більшість учасників експедиції в перші дні вирішили спати просто неба) та надувного човна. Останній був надважливим елементом дослідження, адже на ньому відбиралися проби для гідрохімічних досліджень, з нього ставили і виймали тенета для іхтіологічних досліджень.
Щовечора біологи розвозили свої сітки по Бугу, а зранку виймали. Процес виймання риби був над цікавим, особливо зважаючи на те, що фахівці-дослідники знали про рибу майже все, і чітко визначали її вид. Я тут побачив майже всю рибу, про яку раніше чув від рибалок. А ще вони зловили сома методом «на квок». Іхтіологам для досліджень офіційно дозволяється ловити рибу у тенета (не зловживаючи), для інших це браконьєрство. Зловлена риба зважувалася, розрізалася, оглядалася зсередини (жирність там і т.д.) потім знову зважувалася, ну й ще з нею щось робилося, чого я не запам’ятав. Ну а увечері залишки дослідження ми поїдали у вигляді юшки та смаженини.
Поряд із табором мною були помічені руїни водяного млина та греблі із дамбою. Взагалі Південний Буг відомий значною кількістю водяних млинів – більше не будували на жодній іншій річці. Щоправда збереглося їх відносно небагато. Вниз по течії на височенькому пагорбі всіяному гострими скелями мною було знайдено невідоме гранітне укріплення, оточене кільцем валу. В діаметрі кільце мало метрів сорок, навколо розміщувались ще шість овальних кілець дещо меншого діаметру. Що це за укріплення, якого воно віку, хто його збудував – для мене це ще й досі загадка.
Наступні наші точки були значно менш цікавими і красивими. То вже було широке водосховище. Хоча у Костянтинівці, біля островів Великий і Малий Гард (саме вони дали назву національному природному парку) пощастило побачити два пороми – пасажирський і вантажний. Останній перевозив півдесятка автомобілів.
У селі Бузьке ми знайшли відклади старої кам’яної ріки – величезне накопичення обкатаних водою брил в товщину не менше п’яти метрів. Неподалік в затоці над водою здіймалася скеля-острів, яка утворилася після підняття рівня води. Вона називається Кременчук.
Гребля Олександрівського водосховища
У багатьох місцях берег водосховища закріплений довжелезною дамбою, створеною насипом великих гранітних брил. Ці брили добувають у численних кар’єрах, які гримлять, тарахкотять і гудуть всюди навколо. Вночі у наметі інколи здавалося, що поряд розташована залізниця, й що потяг ось-ось в’їде у намет. Але зранку з’ясувалося, що то звуки кар’єру, який розташований не менше ніж за кілометр.
Більшість туристичного спорядження, яке ми взяли в експедицію було вже досить сучасним. Нарешті настав час забути про годинне розкладання старого брезентового намету – нині на ринку велика кількість наметів більш сучасних. Береш відкриваєш собі сайт, на зразок price.ua вибираєш категорію товару, шукаєш те що необхідно і замовляєш, те що задовольняє відношення ціна-якість.
Подібні моніторингові дослідження передбачають виїзди в експедиції кілька разів на рік, тому тепер будемо чекати весни, щоб знову відвідати ці чудові місця.
